Читати книгу - "Сотня весіль та інші неприємності, Анні Кос"

Ельф, почувши цю фразу, зблід, як полотно. 

—  Не смикайтеся, ваша світлосте, —  вишкірився вампір і непомітно підморгнув Амадо. —  А то зліпок змажеться і поважна публіка не оцінить красу вашої зачіски.

Рука ельфа мимоволі метнулася до розпатланих залишків коси, яка зараз більше нагадувала мочалку.

—  Як думаєш, дипломатична служба замне інцидент? — поцікавився вампір.

—  Їм-то навіщо? Не спадкоємець же. І як, цікаво, ви дійшли до життя такого?

Дракон зробив кілька пасів —  і сфера з гучним ляском лопнула. Принц плюхнувся обличчям у траву.

—  Та як ви смієте? —  закричав він. Голос від хвилювання зірвався на фальцет. —  Я представник дому світлих…

—  Нудьга, —  перебив його Стефан, давлячи позіхання.

—  Смертна, —  додав Амадо.

—  Пропоную цю частину пропустити й переходити до найцікавішого. Як ти там казала, Олена, хто там душу з тіла виймає? Дедлайн? От і віддамо цього йолопа дедлайну.

Дуже сподіваюся, що мені вдалося зберегти серйозний вираз обличчя і не зіпсувати чоловікам розвагу. Утім, моя відповідь і не знадобилася, а ось Пауль зацікавлено визирнув з високих трав і втупився на ельфа. Бідолаха ледь не затрясся.

—  Ви не станете! Не віддасте мене цьому... дедлайну! —  прошепотів принц ледве чутно і почав відповзати вбік, кидаючи благальні погляди на дракона.

—  Умовте мене цього не робити. Наприклад, розповівши, навіщо вам викрадати магію і стріляти в леді Гелену.

Обличчя ельфа перекосилося від праведного гніву.

—  Я не крав магію! І в леді не стріляв! Це все жахлива помилка! Мене підставили!

—  Ти йому віриш? —  Стефан кинув погляд, повний сумнівів, на принца.

—  Ні крапельки. Бреше —  і не червоніє.

—  Так він від страху білий.

—  Логічно. Ну що, тоді починаємо виймати душу?

—  Ага, а чого відкладати? 

Вони обидва вичікувально обернулися до Пауля. Восьминіг здивовано кліпнув трьома очима й обережно зробив крок уперед, явно не розуміючи, чого від нього хочуть. І тут принц не витримав.