Читати книгу - "Проект «Україна». Галерея національних героїв"

У чотири роки батьки вирішили віддати дівчинку в секцію спортивної гімнастики. Вдома влаштували турнік, а в секції дівчинка показувала певні успіхи, але секцію закрили. Яну повели на художню гімнастику, але там сказали, що у неї дуже розвинена мускулатура на ногах. У сім років відбувся головний поворот у біографії Клочкової: на вулиці її помітило подружжя Кожухів, Ніна Федорівна і Олександр Омелянович – досвідчені тренери з плавання. Вони звернули увагу на дівчинку, яка мала, на їхню думку, ідеальну постать для плавання, і запросили її на тренування в басейн. Незабаром цей вид спорту почав займати основне місце в житті майбутньої чемпіонки.

Школу Яна закінчила з хорошим атестатом, а в 1997 році талановита спортсменка разом із родиною і тренерами переїхала до Харкова, де можливостей для подальшого зростання було більше. Яна вступила до фізкультурного училища, тренування продовжилися в басейні «Спартак». До цього часу у подружжя Кожухів не було вже ніяких сумнівів щодо славного майбутнього їх вихованки. У 1996 році в Данії на чемпіонаті Європи серед юніорів Клочкова стала срібним призером у комплексному плаванні на дистанції 400 м. Про Яну вже багато говорили і в Україні, і любителі спорту всього світу. Наступного року на такому ж змаганні в Глазго Яна взяла перші місця в комплексному плаванні на 400 і 200 м. У тому самому році взяла участь у чемпіонаті світу в Севільї, де стала другою на 400-метрівці і третьою на 200-метрівці. Комплексне плавання у Яни виходило особливо добре. Виявилось, що вона – спортсменка різносторонніх дарувань, тому і обходила своїх суперниць, коли треба було плисти по черзі різними стилями. Крім того, у неї був прекрасний вільний стиль. На чемпіонаті Європи серед юніорів, який проходив у 1998 році в Антверпені, Клочкова знову взяла два «золота» в комплексі. У 1999 році – теж два «золота», але вже на чемпіонаті Європи серед дорослих спортсменів плюс «золото» на дистанції 400 м і «срібло» на 200 м на чемпіонаті світу в Гонконгу. Додала Яна в свою скарбничку і три перші місця (зокрема на дистанції 800 м вільним стилем) на чемпіонаті Європи в 25-метровому басейні (той же 1999 рік). Стало очевидно, що молода українська спортсменка на рубежі сторіч є, мабуть, найбільш сильною «комплексною» плавчихою світу.

2000-й рік переконав у цьому навіть скептиків. Чемпіонат світу на короткій воді в Афінах – два «золота» в комплексному плаванні на 200 і 400 метрів і «срібло» на 400 м вільним стилем. Чемпіонат Європи в Гельсінкі в 50-метровому басейні – два традиційних «золота» в традиційних видах. Перед-олімпійські успіхи показали, що Клочкова просто зобов’я зана перемогти в Сіднеї.

Клочкова не дала засумніватися в своїй перевазі над суперницями. 200 і 400 метрів комплексом вона виграла так легко, що землякам не довелося навіть трохи похвилюватися. Комплексом справа не обмежилася. Ніби підкреслюючи свій олімпійський успіх, українська спортсменка взяла в Сіднеї ще і «срібло» на дистанції 800 м вільним стилем.

Після закінчення Олімпіади успіх Клочкової став ще очевидніший. Це ж не жарт – дві золоті нагороди з трьох на країну. (До речі, на Олімпійських іграх Сіднея Україну представляло 239 спортсменів.) Отже, на батьківщині на Яну чекав заслужений тріумф.

У 2001 році Яна закінчила Харківське училище фізичної культури. А незабаром після Олімпіади-2002 покинула Харків. У Києві Клочкова стала студенткою Національного університету фізичного виховання і спорту України, але головне було – продовження тренувань.

У наступні за літніми Олімпійськими іграми в Сіднеї роки Яна просто не знала собі рівних. Тому на Олімпіаді в Афінах від Клочкової сподівалися тільки двох золотих нагород. Ніколи шанувальникам Клочкової не забути її олімпійський заплив 2004 року на коронній дистанції 400 метрів комплексом. Уперше, мабуть, за Яну довелося так сильно переживати. Все складалося нормально, Клочкова вже незабаром після старту була першою, але якось не так, як було звично бачити прихильникам. Ось останній поворот, залишається 50 вільним стилем, і українці з жахом бачать, що Клочкову випереджає американка Кейтлін Сендено. Адже вона перегнала Яну саме по ходу вільного стилю, отже… Клочкова потім зізнавалася, що стежила за тим, як іде її основна суперниця з Угорщини, і просто не помітила, що до неї наблизилася представниця США. Побачивши попереду Сендено, Клочкова подумала: «Помру, але не віддам». І це, напевно, відчули всі її земляки коло телеекранів. Яна додала швидкості – було видно, як непросто їй це вдалося. Десь за 25 метрів до фінішу вона вий шла вперед, а ще через кілька секунд явно виснажена Клочкова була вже триразовою олімпійською чемпіонкою.

А ось на 200-метрівці Яна прийшла першою зі звичним відривом. Плисти окрему дистанцію вольним стилем на цій Олімпіаді вона не стала.

Яна планувала виступити і на Олімпіаді 2008 року в Пекіні, і навіть поїхала в столицю Китаю. Проте її форма не дозволяла сподіватися на який-небудь значний успіх, і тому в запливах вона участі не брала. 24 березня 2009 року в харківському басейні «Акварена» при вщерть заповнених трибунах відбулося «прощання з водою» Яни Клочкової і ще одного видатного плавця – Дениса Силантьєва.

В Україні популярність Клочкової можна порівняти з популярністю Андрія Шевченка. Вона – Герой України, це найвище в країні звання було їй присвоєне в 2004 році. Крім того, вона кавалер ордена княгині Ольги, хреста Слави МВС, ордена «За заслуги»; майстер спорту міжнародного класу.

Чим займатиметься після відходу з доріжок, Яна не знає, але упевнена, що залишиться в спорті. Нещодавно вона народила сина, так що клопоту у молодої жінки вистачає.

Дерюгіна Ірина Іванівна

(народилася у 1958 р.)

Видатна гімнастка, абсолютна чемпіонка світу і Європи з художньої гімнастики, тренер

Ірина Дерюгіна завжди чітко знала, чого вона хоче і як цього добитися. За її власним твердженням, вона ніколи не впадала у відчай і не зазнавала розчарувань. І хоча йшла по второваному батьками шляху, але всього досягла сама. Майбутня чемпіонка народилася в Києві 11 січня 1958 року в родині професійних спортсменів. Для обох життя – це спорт, а спорт – це життя. Іван Костянтинович Дерюгін у молодості серйозно займався плаванням, а потім, «перекваліфіковуючись» у п’ятиборця, завоював у команді олімпійське «золото». Альбіна Миколаївна, навпаки, з п’ятиборства перейшла