Читати книгу - "Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України"

на перехід прав та обов'язків до спадкоємців та правонаступників не встановлено, перехід здійснюється за фактами смерті фізичної особи чи припинення з правонаступництвом юридичної особи — учасника товариства з обмеженою відповідальністю, що підтверджуються відповідними документами. Співвідношення ч. 5 ст. 147 ЦК і п. 2 ст. 1219 ЦК, що виключає із складу спадщини право на участь в товариствах, є таким. Пункт 2 ст. 1219 ЦК встановлює загальне правило, а ч. 5 ст. 147 ЦК формулює виняток із нього. Перехід права на частку в статутному капіталі (її частини) тягне перехід до спадкоємця повністю або у відповідній частині прав, що належали учасникові-спадкодавцеві.

Спадкоємці чи правонаступники юридичної особи можуть відмовитися від вступу в товариство. У цьому разі не діє трьохмісячний строк, що встановлений ч. 1 ст. 148 ЦК, а розрахунок із спадкоємцями чи правонаступниками здійснюється відповідно до ст. 54 Закону «Про господарські товариства» (див. п. 4 коментаря до ст. 148 ЦК.

Стаття 148. Вихід учасника із товариства з обмеженою відповідальністю

1. Учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом.

2. Учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства.

За домовленістю між учасником та товариством виплата вартості частини майна товариства може бути замінена переданням майна в натурі.

Якщо вклад до статутного фонду був здійснений шляхом передання права користування майном, відповідне майно повертається учасникові без виплати винагороди.

Порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному фонді, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом.

3. Спори, що виникають у зв'язку з виходом учасника із товариства з обмеженою відповідальністю, у тому числі спори щодо порядку визначення частки у статутному капіталі, її розміру і строків виплати, вирішуються судом.

1. Учаснику товариства з обмеженою відповідальністю надається право виходу із товариства із повідомлення товариства про це не пізніше, ніж за три місяці до виходу. Статутом тривалість цього строку може бути визначена іншою. Вихід здійснюється шляхом подання заяви про вихід, тобто шляхом вчинення одностороннього правочину. До заяви юридичної особи про вихід додається копія рішення компетентного органу. Заява фізичної особи про вихід має бути засвідчена нотаріально (це випливає із ч. 3 ст. 29 Закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців» [192]).

2. За роки чинності Закону «Про господарські товариства» [53] виникли численні спори, що були пов'язані з виходом із товариств з обмеженою відповідальністю. Зокрема, вони стосувались визначення моменту припинення прав та обов'язків учасника. Слід вважати, що вони припиняються в день спливу трьохмісячного строку після подання заяви про вихід, належне засвідченої або такої, що має необхідний додаток (рішення юридичної особи про вихід).

3. У зв'язку із виходом учасника товариства з ним повинен бути проведений розрахунок. Учаснику, який вийшов, виплачується частка вартості майна товариства, що відповідає частці учасника в статутному капіталі товариства. Право на отримання частини майна товариства може бути передане і може переходити в порядку право- наступництва в порядку, що встановлений ч. 1 ст. 512, ст. 513 — 518 ЦК. Порядок і спосіб визначення вартості частки повинні встановлюватись законом та статутом. Якщо статутом це питання не вирішене, то застосовується правовий припис, який непрямо випливає із частини другої ст. 7 Закону «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність» [178], виявляється при тлумаченні висновком від попереднього правового явища до наступного та відповідно до якого вартість частки має визначатись для здійснення розрахунків у разі виходу (виключення) учасника із господарського товариства, і правовий припис, який прямо випливає із частини п'ятої ст. 9 того ж Закону та який передбачає, як правило, оцінку майна за його ринковою вартістю.

4. Відповідно до ст. 54 Закону «Про господарські товариства» частка в майні товариства повинна бути виплачена учаснику, що вийшов, після затвердження звіту за рік, в який мав місце вихід із товариства, але не пізніше 12 місяців після виходу. Спеціальним правилом частини другої ст. 54 Закону «Про господарські товариства» встановлено, що учаснику, який вийшов, виплачується належна частка прибутку. «Належна» — це означає таку частину балансового прибутку, що відповідає частці учасника в статутному капіталі. При цьому балансовий прибуток визначається на день виходу (спливу трьохмісячного строку після подання належне оформленої заяви про вихід, якщо інший строк не встановлений статутом). Відступати від такого порядку визначення прибутку, що розподіляється з участю учасника, який вийшов, не можна. Більше того, правило про визначення прибутку на день виходу слід за аналогією поширити і на дату, на яку визначається вартість майна товариства з метою проведення розрахунків з учасником, що вийшов.

Стаття 149. Звернення стягнення на частину майна товариства з обмеженою відповідальністю, пропорційну частці учасника товариства у статутному капіталі

1. Звернення стягнення на частину майна товариства з обмеженою відповідальністю, пропорційну частці учасника товариства у статутному капіталі, за його особистими боргами допускається лише у разі недостатності у нього іншого майна для задоволення вимог кредиторів. Кредитори такого учасника мають право вимагати від товариства виплати вартості частини майна товариства,