Читати книгу - "Бездоганна наречена, або Страшний сон проректора, Ольга Обська"

Тереса на всі очі дивилася на сцену, яка розгорталася перед її очима. Жінка, що напала на Гоцького, була дуже розпаленою. Здавалося, зараз у хід підуть не лише руки, а й її не по-дамськи важка сумочка. Гоцький в свою чергу зберігав відносний спокій.

— Що ви собі дозволяєте? — обурився він. — Ви мене з кимось переплутали. Мила пані, заспокойтеся, — він узяв з букета, який лежав на стільці, один левкой, і простягнув їй.

При цьому Чорнобурий тицяв у неї квіткою так наполегливо, що вона її прийняла.

— Ну? Тепер бачите, що помилилися?

Дама трохи злякано дивилася на левкой, і битися більше не лізла.

— Мила Тересо, пропоную залишити кафе, — Гоцький підвівся зі стільця, схопив букет і сунув їй у руки. — Тут нам не дадуть спокійно поговорити. Я знаю значно більш затишне місце. Туди не пускають ненормальних, — він кивнув у бік дами, — та й страви набагато вишуканіші.

Тереса дивилася на нього, на його дивне обличчя: одна біла щока, інша червона від ляпаса, і відчувала щось не те. Але що саме, зрозуміти не могла. Голова, як і раніше, залишалася страшенно туманною.

Чорнобурий підхопив її під руку, акуратно підняв на ноги і повів за собою.

— Знаєте, мила Тересо, коли ми з вами оформимо договір заручин, то щодня обідатимемо в найвишуканіших місцях. Ви забудете смак жахливої ​​студентської їжі.

Він вів її все далі і далі. Що ж у всьому цьому не так: у його словах, у його посмішці?

— І, до речі, навіщо чекати? Ми можемо сьогодні цим і зайнятися. Мій адвокат вже оформив папери. Договір складено так, що підпис вашого батька можна отримати і згодом. Достатньо, щоб ви завізували документ.

Десь на краю свідомості вібрувала думка, що Тереса перебуває під ментальним впливом. Саме тому так важко думати. Але як Гоцький міг на неї впливати, якщо вона у своїх окулярах з товстими лінзами-нейтралізаторами, через які ментально впливати практично неможливо?

— Одразу, як тільки оформимо заручини, вирушимо на моря, — з натхненням видав Гоцький. — А якщо захочете — поїдемо в круїз на комфортабельному лайнері.

Тереса ловила і відразу губила якусь важливу думку. Вона не повинна з ним іти... чи повинна? Вона хотіла чинити опір його заколисуючому голосу, але не виходило.

— Біля виходу на нас чекає мобіль і мій юрист. Один ваш підпис, люба Тересо, і ми станемо щасливими.

Світився Чорнобурий так, наче й справді, від щастя його відділяє всього кілька хвилин. Чому ж він такий радий?

Поки Тереса намагалася зрозуміти, що до чого, вони пройшли до виходу з обідньої зали. Ще крок — і вони опиняться у фойє.

Але зробити цей останній крок їм не судилося. Ні сіло ні впало з роздавального столу зірвався стос підносів і, зі свистом пролетівши кілька метрів, упав під ноги Гоцькому, видавши такий страшенний гуркіт, ніби почався землетрус. Він інстинктивно прикрив голову руками, випустивши Тересу.

Тієї ж миті весь зал почав рухатися. Голови відвідувачів повернулися на Гоцького та Тересу. До місця інциденту кинулися офіціанти. В загальному гулі і шумі неможливо було розібрати окремі голоси.

Ґвалт, що піднявся, подіяв на Тересу, як не дивно, сприятливо. Голова стала міркувати краще. Настільки краще, що Тереса зрозуміла, чиїх рук справа літаючі таці. Лише вибухова хуліганська магія Валерії здатна на таке.

Гоцький оговтався досить швидко. І одразу ж знову схопив Тересу за руку, намагаючись провести у фойє, дорогу в яке перегородила гора з підносів, що утворилася на підлозі.

— Ходімо швидше! Божевільне місце! — він наполегливо потягнув її на барикаду.

Але не так сталося як гадалося! Разом із офіціантами до місця подій підскочила група підтримки Тереси.

Валерія та Злата схопили її і швидко відтягли убік, Лера при цьому вихопила квіти з рук Тереси і відкинула подалі.

— Думаю, справа у них.

Вілзорт, переконавшись, що дівчата на безпечній відстані, зайнявся Гоцьким. Зі всього розмаху він заїхав йому кулаком у щелепу. У ту саму, що була червоною від ляпаса. Той втратив рівновагу і приземлився на гору підносів, яка під його вагою зі страшним гуркотом розвалилася. Гоцький загарчав від злості і вилаявся словами, які зовсім не пасують джентльменові.

— Божевільня! Що ти собі дозволяєш, хлопче?! — тримаючись за щоку, волав він. — Ти знаєш хто я? Тебе завтра ж відрахують з академії!

Вілзорт лише посміхнувся. Хіба йому боятися відрахування, коли його батько регулярно робить солідні внески до фонду академії. І якщо знадобиться, зробить ще. Вілзорт почав демонстративно закочувати рукави і, відкидаючи таці, наближатися до Гоцького.

Той підвівся на ноги і позадкував. Не зважився навіть застосувати ментальну магію, щоб нейтралізувати Вілзорта. Вважав за краще миттєво втекти. Його щастя. Якби Вілзорта вивели з ладу, то Гоцьким зайнялася б Лера. І тоді вже наслідки могли б бути для нього набагато сумнішими, ніж щелепа, що горить від удару. За секунду його й сліду не було.

Щоб Тереса могла трохи прийти до тями після потрясінь, вирішено було залишитися в кафе і закінчити обід. Сиділи за столиком жіночою компанією, поки Вілзорт допомагав офіціантам прибрати таці.

Під грибне рагу думки Тереси просвітліли. Яке це задоволення, коли вони рухаються легко і бадьоро! Грибне рагу, до речі, було чудове, хоч Гоцький і посмів зневажливо висловитися з приводу студентської їжі.

Коли подруги переконалися, що Тереса вже в нормі, почали розповідати, як все, що сталося, виглядало з їхнього ракурсу.

— Ти посміхалася і виглядала безтурботно, — сказала Злата. — Здавалося, у тебе все під контролем.

Веселий, безтурботний вигляд — це ще не все. Виявляється, коли Гоцький забирав Тересу, вона примудрилася кинути друзям:

— Я ненадовго, скоро повернуся.

Але вони все одно підозрювали щось недобре.

— Інцидент із ляпасом, хоч Гоцький і зумів його залагодити, виглядав підозріло, — пояснила Лера. — А ще ці квіти, які він пхав усім під ніс… Я навіть не знаю, як здогадалася, що справа саме в них. Напевно, допоміг досвід читання наших земних книг. Там часто у чомусь невинному ховають отрути. Є одна історія, як хлопець обприскав квіти якоюсь речовиною, подарував своїй нареченій, вона надихалася і заснула. А парубок її сонну і обікрав.