Читати книгу - "Лабіринт духів"

– Ти ламаєш комедію? – запитав Даніель.

Алісія простягнула до нього руку, благаючи допомогти зіп’ястись на ноги. Тіло її тремтіло від болю, і Даніель відчув докори сумління.

– Що тобі сталося?

– Давня рана, – задихаючись, відказала Алісія. – Мені треба сісти, будь ласка.

Даніель обхопив її за пояс і повів до кафе на початку вулиці Святої Анни, що завжди працювало до пізньої ночі. Офіціант упізнав його, і Даніель зрозумів, що завтра вся околиця знатиме з усіма подробицями, як він з’явився в кафе ледве не опівночі з бентежливо принадною дівчиною в обіймах. Хлопець підвів Алісію до столика біля входу й допоміг присісти.

– Води, – прошепотіла дівчина.

Даніель підійшов до барної стійки й звернувся до офіціанта.

– Дай мені води, Мануелю.

– Тільки води? – запитав чоловік, по-змовницьки підморгуючи.

Даніель не став нічого пояснювати й повернувся до столика з пляшкою води і склянкою. Алісія тримала в руках металевий контейнер для пігулок і силкувалася його розкрити. Даніель забрав у неї контейнер і розкрив його. Дівчина взяла звідти дві пігулки й ковнула їх, запивши водою, що поллялася їй на підборіддя й потекла по шиї. Даніель дивився на неї стурбовано, не знаючи, що ще зробити. Алісія розплющила очі, поглянула на нього й спробувала всміхнутися.

– Зараз мені поліпшає, – сказала вона.

– Може, якщо ти з’їси щось, подіє швидше…

Алісія похитала головою.

– Келих білого вина, будь ласка…

– Ти впевнена, що це хороша ідея – мішати алкоголь із цим?

Дівчина кивнула, і Даніель пішов по вино.

– Мануелю, можна мені келих білого вина й чогось перекусити.

– Є м’ясні крокетки [113], такі смачнющі, що аж пальчики оближеш.

– Нехай буде.

Повернувшись за столик, Даніель не відступався, доки Алісія таки не проковтнула півтора крокета, щоб заїсти вино й те, що потрапло в її організм у формі цих білих пігулок. Помалу дівчина, здається, опановувала себе і зрештою спромоглася всміхнутися, наче нічого й не сталося.

– Мені прикро, що тобі довелося побачити мене такою, – мовила вона.

– Тобі вже ліпше?

Алісія кивнула, хоча очі її взялися склистою паволокою, а погляд став розмитим, і це наштовхувало на думку, що частина її перебуває десь дуже далеко звідси.

– Це нічого не міняє, – сказав Даніель.

– Я розумію.

Даніель зауважив, що Алісія говорила повільно, тягнучи слова.

– Чому ти нам збрехала?

– Я вам не брехала.

– Називай це, як хочеш. Ти розповіла мені тільки частину правди, а це одне й те саме.

– Я не знаю всієї правди, Даніелю. Поки що не знаю. Хоч би й хотіла, я не могла б тобі розповісти все.

Даніелеві мимоволі захотілося їй повірити. Мабуть, він був іще більшим дурнем, ніж гадав Фермін.

– Але я маю намір усе дізнатися, – сказала Алісія. – Я збираюся розкопати цю справу до самого дна і запевняю тебе, що не приховаю нічого.

– Тоді дозволь допомогти тобі. У мене в цій справі свій інтерес.

Алісія похитала головою.

– Я знаю, що Маурісія Вальс отруїв мою матір, – сказав Даніель. – Я маю повне право подивитися йому в очі і спитати за віщо.

– Певно, що маєш.

– Тоді дозволь допомогти тобі.

Алісія лагідно всміхнулася йому, і Даніель відвів погляд.

– Ти допоможеш мені, коли подбаєш, щоб ти і твоя родина були в безпеці. Ми з Варґасом не єдині, хто розслідує цю справу. Є інші. Вкрай небезпечні люди.

– Я не боюся.

– Саме це мене й турбує, Даніелю. Ти мав би боятися. Добряче боятися. І дозволь мені робити те, що я вмію робити.

Алісія зазирнула йому в очі й узяла за руку.

– Присягаюся тобі своїм життям, що я знайду Вальса і змушу його пообіцяти, що ти і твоя родина будете в безпеці.

– Я не хочу бути в безпеці. Я хочу знати правду.

– Ти хочеш помсти, Даніелю.

– То вже моя справа. І якщо ти не хочеш розповісти мені, що відбувається насправді, я дізнаюся про все сам. Я серйозно.

– Я знаю. Можна тебе попросити лише про одне?

Даніель стенув плечима.

– Дай мені двадцять чотири години. Якщо за двадцять чотири години я не розплутаю цієї справи, обіцяю, що розповім тобі все, що про неї знаю.

Хлопець недовірливо поглянув на неї.

– Гаразд, двадцять чотири години, – погодився він нарешті. – Але навзамін я теж хочу тебе дещо попросити.

– Будь-що.

– Я хочу знати, що Фермін мав на увазі, коли сказав, що ти винна йому пояснення. Яке пояснення?

Алісія опустила очі.

– Багато років тому, коли я була дівчинкою, Фермін урятував мені життя. Це сталося під час війни.

– Він про це знає?

– Якщо не знає, то підозрює. Він, мабуть, вважав мене мертвою.

– Це тоді тебе поранило?

– Так, – відказала вона, і хлопець подумав, що ця рана – лише одна з багатьох, які приховує Алісія.

– Мене він теж рятував, – сказав Даніель. – Не раз.

Дівчина всміхнулася.

– Іноді життя дарує нам янгола-охоронця.

Алісія стала підводитися. Даніель кинувся, щоб допомогти їй, але дівчина його зупинила.

– Я можу сама, дякую.

– Ти впевнена, що з тобою все гаразд? Мені здається, ці таблетки тебе трохи причмелили…

– Не турбуйся. Я вже доросла дівчинка. Пішли, я проведу тебе до під’їзду. Мені по дорозі.

Підійшовши до дверей старої книгарні, Даніель дістав ключі. Якусь мить вони з Алісією мовчки дивилися одне на одного.

– Ти дала мені слово, – сказав Даніель.

Вона кивнула.

– На добраніч, Алісіє.

Дівчина далі стояла на місці, дивлячись на нього тим самим склистим поглядом, причини якого Даніель не міг збагнути достеменно: чи це був наслідок дії ліків, чи, може, відображення того бездонного колодязя, який ховався в цих зелених очах. Коли хлопець уже намірився йти, Алісія піднялася навшпиньках і наблизила свої губи до його. Даніель відвернувся, і поцілунок черкнув його по щоці. Не промовивши ні слова, Алісія обернулася й пішла геть. Невдовзі постать її розчинилася в темряві.

Беа спостерігала за ними крізь вікно. Вона бачила, як Даніель та Алісія вийшли з кафе на початку вулиці й підійшли до під’їзду, коли над дахами міста вибило північ. Алісія наблизилася до Даніеля, а той завмер на місці, потонувши в її очах, і Беа відчула, як усередині в неї все стислося. Вона бачила, як Алісія потягнулася поцілувати її чоловіка в губи. Беа відійшла від вікна.

Поволі вона рушила до спальні. На мить затрималася перед дверима до кімнатки Хуліана, який міцно спав. Беа причинила