Читати книгу - "2. Таємниця старого млина, Yana Letta"

— Ми йдемо туди завтра вночі, — нарешті сказав Максим.

— ЩО?! — Іван ледь не задихнувся.

— Ми повинні дізнатися, хто це.

— Або що це, — вставив Тимко.

— Я прощаюся з життям, — простогнав Іван.

— Ми будемо обережні, — спокійно запевнив Максим.

— Ага. А потім скажете: "Зате ми були обережні", коли мене не стане.

Соломія усміхнулася:

— Якщо хтось пропаде, то це буде "щось", а не "хтось".

— Чудово! Просто чудово!

Максим поклав руку Івану на плече.

— Слухай, ти ж знаєш, що ми все одно підемо.

— Знаю…

— То який сенс пручатися?

— Бо це страшно!

— Але цікаво.