Читати книгу - "Дюна"

— Ми навіть не вплинули на їхні показники народжуваності, — промовив Хават. — Лише викорчували найслабших індивідуумів, давши міцнішим особинам можливість зростати в силі — точнісінько як на Салусі Секундус.

— Салуса Секундус! — гаркнув Барон. — Та до чого тут узагалі імператорська планета-в’язниця?

— Той, хто вижив на Салусі Секундус, стає сильнішим за інших, — гнув своєї Хават. — Додайте до цього найкращу військову підготовку…

— Нісенітниця! Відповідно до твоїх аргументів, я можу набирати рекрутів серед фрименів. І це після того, як вони зазнали утисків від мого племінника.

Голос Хавата виповнився м’якістю:

— Хіба ви ніколи не утискали своїх солдатів?

— Ну… я… але…

— Утиски — поняття відносне, — сказав Хават. — Ваші бійці живуть значно краще, ніж решта їхніх співвітчизників, хіба ні? І вони бачать неприємну альтернативу службі в загонах Барона, так?

Харконнен замовк, і його погляд затьмарився. Оце так можливості — невже Раббан несвідомо створив абсолютну зброю для Дому Харконненів?

Зрештою Барон запитав:

— Як можна бути певним у вірності таких рекрутів?

— Я б розділив їх на дрібні групки — чоти, не більше, — заходився пояснювати Хават. — Звільнив би від гніту та ізолював з інструкторами, які б розуміли своїх підлеглих. Бажано, аби це були люди, які зазнали таких самих утисків. Тоді б я почав накачувати їх містичними небилицями, буцімто їхня планета насправді була таємним тренувальним полігоном для вишколу таких суперістот, як вони. І впродовж усього часу я б показував їм, що вони можуть отримати: розкішне життя, красивих жінок, величезні маєтки… усе, чого тільки забажають.

Барон став кивати.

— Саме так живуть сардаукари у себе вдома.

— З часом рекрути починають вірити, що існування такого місця, як Салуса Секундус, виправдане, бо воно породило їх — еліту. Найзвичайнісінький сардаукар веде у багатьох аспектах настільки ж розкішне життя, як і будь-який представник Великого Дому.

— Чудова думка, — прошепотів Барон.

— Тепер і ви поділяєте мої підозри, — сказав Хават.

— Але з чого все почалося?

— О, так: як з’явився Дім Корріно? Чи жили люди на Салусі Секундус до того, як Імператор відправив туди перші партії в’язнів? Навіть Герцог Лето, його кузен по матері, ніколи не був певен щодо цього. Такі питання не заохочувалися!

Очі Барона блищали від думок.

— Так, вони пильно стережуть свої секрети. Вдадуться до будь-яких засобів, щоб…

— Окрім того, що тут приховувати? — запитав Хават. — Що Падишах-Імператор має планету-в’язницю? Усім це відомо. Що він…

— Граф Фенрінґ! — випалив Барон.

Хават замовк і, здивовано насупивши брови, поглянув на Барона.

— Що — граф Фенрінґ?

— Кілька років тому на день народження мого племінника, — відповів Барон, — цей імператорський жевжик… граф Фенрінґ… прибув як офіційний спостерігач. Він іще мав… ммм… укласти певну угоду між мною та Імператором.

— І?

— Я… ммм… під час однієї з наших із ним розмов, здається, обмовився, що хочу зробити з Арракіса планету-в’язницю. Фенрінґ…

— Повторіть дослівно, що ви йому сказали, — попросив Хават.

— Дослівно? Це було доволі давно й…

— Мілорде бароне, якщо ви хочете якнайповніше використовувати мої здібності, то маєте надавати адекватну інформацію. Цю розмову часом не записували?

Лице Барона потемніло від гніву.

— Ти такий самий поганець, як і Пітер. Я не люблю ці…

— Пітера більше з вами немає, мілорде, — сказав Хават. — До речі, про це: що трапилося з Пітером?

— Він став надто фамільярним — забагато від мене вимагав, — процідив Барон.

— Ви запевнили мене, що не легковажите корисними людьми, — промовив Хават. — Невже бажаєте марнувати мої здібності на погрози та виверти? Ми обговорювали сказане вами графові Фенрінґу.

Барон повільно опанував себе. «Настане час, — подумав він. — Я пригадаю йому його поведінку. Так. Пригадаю».

— Одну хвилину, — сказав Барон, повернувшись думками до тієї розмови у великій залі. Це допомогло йому уявити конус тиші, у якому вони стояли.

— Я сказав щось ніби, — промовив Барон, — Імператор точно знає, що кілька смертей завжди ідуть на користь справи. Я мав на увазі наші бойові втрати. Тоді заговорив щодо іншого можливого вирішення арракійської проблеми. Я сказав, що приклад імператорської планети-в’язниці надихнув мене зробити те саме.

— Відьмина кров, — прошипів Хават. — Що сказав на те Фенрінґ?

— Саме тоді він і почав розпитувати мене про тебе.

Хават відкинувся в кріслі й замислено склепив очі.

— Он чому вони стали так пильно стежити за Арракісом, — сказав він. — Що зроблено, те зроблено, — ментат розплющив очі. — Тепер увесь Арракіс просто кишить їхніми шпигунами. Два роки!

— Але моє невинне зауваження, що…

— Для Імператора не існує нічого «невинного». Якими були ваші інструкції Раббанові?

— Він лише мав навчити Арракіс боятися нас.

Хават похитав головою.

— Тепер у вас є два варіанти дій, Бароне. Ви можете або винищити місцеве населення, вирізати їх усіх до ноги, або…

— Змарнувати всю робочу силу?

— Вам би більше сподобалося, якби Імператор і Великі Доми, які він зможе повести за собою, прибули сюди, вишкребли й вичистили Ґ’єді Прайм, наче порожнього гарбуза?

Уважно вдивляючись у ментата, Барон вигукнув:

— Він би не наважився!

— Та невже?

Губи Барона затремтіли:

— Яку ти пропонуєш альтернативу?

— Знехтуйте вашим любим племінничком Раббаном.

— Знех… — перебив Барон, витріщаючись на Хавата.

— Не надсилайте йому більше ні військових, ні підмоги. Не відповідайте на його повідомлення інакше, аніж буцімто ви чули, як жахливо він керує Арракісом, тож ви маєте намір ужити виправних заходів, щойно це буде можливо. Я влаштую так, щоб частину ваших листів перехопили шпигуни Імператора.

— Але як щодо прянощів, прибутків і…

— Вимагайте свій прибуток, але будьте обережні у формулюванні вимог. Вимагайте від Раббана чітких сум. Ми можемо…

— Але як я можу бути певним, що мій хитрий небіж не…

— У нас досі є шпигуни на Арракісі. Скажіть Раббанові, що, коли він не виконуватиме зобов’язання щодо квот прянощів, ви заміните його.

— Я знаю свого небожа, — відказав Барон. — Це тільки змусить його ще більше тиснути на населення.

— Звісно ж, так і буде! — гарикнув Хават. — Вам і не потрібно, щоб це припинялося! Ви лише хочете не забруднити руки. Нехай Раббан створює для вас Салусу Секундус. Навіть нема потреби надсилати до нього в’язнів. У нього є все необхідне населення. Якщо Раббан гнобитиме людей, щоб виконати квоти з видобутку прянощів, Імператор не підозрюватиме, що ви маєте на меті щось інше. Це достатня причина, щоб тероризувати планету. А ви, Бароне, ні словом, ні ділом не викажете, що у вас є й інші мотиви.

Барон не зміг приховати хижого захвату в голосі:

— Ох, Хавате, а ти підступний. Але як ми потрапимо на Арракіс і скористаємося Раббановими приготуваннями?

— А це найпростіше, Бароне. Якщо ви щороку трішки