Читати книгу - "Легенда про героїчні, веселі і славетні пригоди Уленшпігеля і Ламме Гудзака у Фландрії та інших країнах"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
— Щасти тобі, дівчино, що врятувала Уленшпігеля!
— А це ж що таке? — запитав мессір де Люме.
Трелонг відповів:
— Згідно зі звичаями цього міста, молода дівчина або неодружена жінка може врятувати засудженого від мотузки, коли оголосить на ешафоті, що бере його собі за чоловіка.
— Бог ще не покинув його, — сказав де Люме, — звільніть його.
Потім, їдучи повз ешафот, він побачив, що дівчина намагається розрізати мотузки на Уленшпігелеві, а кат не дає.
— А хто мені заплатить, якщо ви їх поріжете? — кричав кат.
Але дівчина не зважала на нього.
Побачивши таку милу, струнку, палку дівчину, де Люме злагіднів і спитав:
— Хто ти така?
— Я Неле, його наречена, — відповіла вона, — і прийшла з Фландрії шукати його.
— Добре зробила, — сказав він гордо й поїхав.
Тоді підійшов Трелонг.
— Молодий фламандцю, — сказав він, — чи, одружившись, ти залишишся в нашому флоті?
— Так, пане, — відповів Уленшпігель.
— А що ж ти, дівчино, будеш робити без чоловіка?
Неле відповіла:
— Якщо дозволите, пане, я буду плавати з ним і грати на сопілці.
— Гаразд, — сказав Трелонг.
І він дав їй два флорини на весілля.
А Ламме, плачучи й сміючись від радості, сказав:
— Ось іще три флорини: проїмо їх разом. Платитиму я. Підемо в «Золотий гребінець». Мій друг живий. Хай живе гез!
І народ заплескав у долоні, а вони пішли в «Золотий гребінець» і там почали бенкетувати. Ламме з вікна кидав народові гроші.
Уленшпігель сказав до Неле:
— Моя кохана, нарешті ти зі мною! Слава Богу! Вона тут тілом, серцем і душею! О, ці лагідні оченята, ці гарні, рожеві уста, з яких завжди виходили тільки добрі слова! Ти врятувала мені життя, моя пташечка мила! Ти заграєш на наших кораблях пісню визволення. Пам’ятаєш?.. Ні, не треба згадувати… Наша тепер оця щаслива година, і моє тепер це личко, ніжне, як квітка весною. Я в раю. Але ж… ти плачеш?..
— Вони вбили її, — мовила Неле.
І розповіла йому про своє горе.
І вони дивилися одне на одного і плакали з любові й журби.
На бенкеті вони пили і їли, а Ламме сумно дивився на них і говорив:
— Ах, жіночко моя, де ти?
Прийшов священик і звінчав Неле й Уленшпігеля.
Вранішнє сонце застало їх на шлюбній постелі. Вони лежали одне біля одного. Неле поклала голову на плече Уленшпігелеві, і, коли сонце збудило її, він сказав:
— Миле моє личко, кохане серденько, ми будемо мститися за Фландрію.
Вона поцілувала його в губи.
— Шалена голова, сильні руки! — мовила вона. — Хай Бог благословить наші сопілку і меч.
— Я дам тобі військовий одяг.
— Зараз же? — запитала вона.
— Зараз, — відповів Уленшпігель. — Але хто сказав, що ранком найкращі полуниці? Твої уста значно солодші!
9
Уленшпігель, Ламме і Неле, як і їхні друзі й товариші, відбирали в монастирях усе, що ченці видурювали в людей за допомогою процесій, фальшивих чудес та інших католицьких фокусів. Це робилося всупереч наказам Мовчазного, принца свободи, але гроші йшли на воєнні потреби. Ламме Гудзак, не задовольняючись лише грішми, забирав у монастирях ковбаси, шинку, пляшки з вином і пивом і вертався веселий, несучи і спереду і ззаду цілу низку птиці — гусей, індиків, півнів, курей і курчат, тягнучи на мотузках монастирських телят і свиней.
— Все це по праву війни, — казав він.
Вельми задоволений з усякої здобичі, він приносив її на корабель, щоб тут добре попоїсти, але завжди скаржився, що корабельний кухар цілковитий невіглас у високому мистецтві підлив і печень.
Якось одного дня гези, добре хильнувши пива після перемоги, мовили до Уленшпігеля:
— У тебе винятковий нюх на всі новини, ти знаєш, де що на війні діється. Заспівай нам про це пісню. Ламме буде бити в барабан, а твоя вродливиця приграватиме на сопілці.
Уленшпігель сказав:
— У травні, ясного і свіжого дня, Людвіг Нассауський намірився увійти в Монс[224], але не знайшов там ні своєї піхоти, ні кінноти. Купка його прихильників відчинила брами і спустила міст, щоб він міг увійти в місто. Але городяни захопили міст і брами. Де ж військо графа Людвіга? Городяни ось-ось підіймуть міст. Граф Людвіг засурмив у ріг.
І Уленшпігель заспівав:
Де твої вершники, де піхотинці?
В лісі блукають, витоптують все:
Сухую траву й пахучі конвалії.
І на войовничих червоних обличчях,
На спинах лискучих у коней дебелих
Промінням виблискує сонце пресвітле.
Графа Людвіга ріг засурмив —
І слухають всі. Тихо б’є барабан.
Повіддя попущено, й з місця,
Як блискавка й вихор,
Мчить, брязкотить залізний смерч.
Летять вони, вершники дужі.
Скоріше, скоріше! На виручку!
Вже міст піднімають…
Врізаються в боки до крові остроги.
Вже міст піднімають: втрачено місто.
Вже близько… от-от. Та невже запізнились?
Повіддя попущено. Мчать, наче вітер.
Граф де Шомон[225] на своїм румаку
Стрибає на міст — і він опускається знов.
Місто здобуто! Ви чуєте?
На вулицях Монса,
Як блискавка й смерч,
Як вихор залізний, вершники мчать.
Шомонові слава й його румакові!
Сурміть, сурмачі, і гриміть, барабани!
Прийшла косовиця на луки пахучі;
Жайворон в небі високім співає.
Хай живе пташка свободи!
Гриміть, барабани слави!
Шомонові — слава! І слава — коневі!
За їхнє здоров’я! Все місто вже наше!..
Хай живе гез!
І гези співали на кораблях:
Ісусе Христе, глянь на військо своє.
Нагостри нашу зброю, Господи.
Хай живе гез!
І Неле, усміхаючись, пригравала на сопілці, а Ламме бив у барабан. І вгору, у небо, до Престолу Господнього, здіймалися золоті келихи і линули пісні свободи. І хвилі, як сирени, свіжі й чисті, мелодійно хлюпотіли навкруг корабля.
10
У серпні, одного дня, жаркого й душного, Ламме охопила туга. Його веселий барабан затих і заснув, а палички визирали з торбини. Уленшпігель і Неле, закохані й веселі, грілися на сонці. Дозорці, сидячи на щоглах, посвистували й співали, пильно вдивляючись у широке море, чи не побачать де якої здобичі.
Трелонг раз у раз питав їх, та вони лише відповідали:
— Niets (нічого).
Ламме, блідий і пригнічений, жалібно зітхав. І Неле запитала його:
— Чого це ти, Ламме, такий сумний?
А Уленшпігель додав:
— Ти худнеш, сину мій.
— Атож, — відповідав Ламме, — я сумний і худну. Серце моє втрачає веселість, а моя славна пика — свіжість. Еге ж, смійтеся, смійтеся ви, що знайшли одне одного, пройшовши через тисячі небезпек. Глузуйте з бідного Ламме, що живе, як
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Легенда про героїчні, веселі і славетні пригоди Уленшпігеля і Ламме Гудзака у Фландрії та інших країнах», після закриття браузера.