Читати книгу - "Відверто про Клавдію"

видавець Ларрі Флінт колись був мешканцем Колумбуса, став, власне, першим журналом, зацікавленим у тому, щоб якось подати цю історію. Хоча Дай не готовий був одразу взяти на себе зобов’язання, він знав, що може скористатись інтересом з боку «Гастлера» як важелем. Він розповів репортерці місцевого телеканалу, що національний журнал хоче висвітлювати цю історію. Однак не повідомив, який саме, адже остаточної угоди не було, а він не мав наміру доводити справу до кінця, якщо прокурор усе ж закриє провадження. Та коли репортерка натиснула на нього, вимагаючи інформації, Дай сказав лише, що це один із журналів «про дівчат».

За кілька днів йому надійшов дзвінок від головного редактора «Плейбоя» Білла Гельмера, який запитав про Клавдію й обмовився про можливу допомогу від фонду «Плейбоя». Гельмер сказав йому, що якщо вже Г’ю Гефнер[6] вирішив взятися до справи, це означає карт-бланш. Схоже, репортерка з Колумбуса, перевіряючи інформацію, обдзвонила всіх у надії дізнатися, з яким журналом веде справу Дай, збуривши цим цікавість «Плейбоя».

Тепер, коли Дай вийшов із зали суду й дивився, як Клавдію відвозять на поліційній машині, він прийняв рішення. Він зробить що завгодно, піде куди завгодно, битиметься з ким завгодно, щоб урятувати їй життя — навіть якщо це означає приймати допомогу від журналів на кшталт «Гастлера» і «Плейбоя».

4

Тоні Річ знову відчував розчарування.

У п’ятницю 31 березня суддя Вільям Джиллі звільнив Діно Політіса під заставу за умови щоденного телефонного звіту судовим посадовцям до розгляду його справи про вбивство.

Адвокат влаштував Діно перевірку на поліграфі, і той успішно відповів на всі запитання, крім одного. Поліграф визначив, що він збрехав, кажучи, що не був у будинку Маккена на час убивств.

Але технік пояснив, що порушення могли спричинити якісь дитячі проблеми, які асоціювалися в Політіса з о́бразами «дому» чи «будинку».

Діно заявив, що більше ніколи не погодиться на тест на детекторі брехні, знаючи, що той може помилитися.

Наступного четверга, 6 квітня, о 10:40 ранку прокурор зумів отримати від суду присяжних округу Франклін «справжній обвинувачувальний акт» проти Політіса за те, що той мав при собі зброю під час крадіжки ягнячих відбивних. Річ дістав ще один ордер на арешт Діно.

Незадовго до 1 години суботи 8 квітня тіло сімдесятисемирічного Дженкіна Т. Джонса в його віддаленому будинку на трасі 37 неподалік від Ньюарка, штат Огайо, виявили донька та її чоловік. Вочевидь, Джонс лежав на канапі, читаючи журнал, коли був застрелений крізь скляну панель парадних дверей. Куля 22 калібру увійшла йому в спину. Убивця або вбивці увірвалися крізь передні захисні двері й вистрілили в нього ще п’ять разів — з них чотири рази в голову, — після чого відтягли тіло до спальні на першому поверсі; на підлозі були розкидані гільзи 22 калібру.

Двох собак також застрелили в підвалі й ще двох — у псарні надворі. Одного собаку знайшли живим під навісом.

За оцінкою детективів округу Лікінґ, убивця або вбивці без поспіху обшукали будинок. Захаращені кімнати й ремонтну крамницю за будинком перерили згори донизу.

Джонс — компанійська людина, якщо вірити сусідам — був самозайнятим підрядником, генієм механіки, який виготовляв інструменти й запчастини для клієнтів з цілого Огайо. Усі знали, що він тримає під рукою великі суми готівкою, щоб купувати механізми на розпродажах.

Шериф округу Лікінґ Макс Марстон надіслав гільзи 22 калібру до Бюро кримінального розпізнання й розслідування (БКР) у Лондоні, штат Огайо, для стандартної перевірки. Попри те, що почерк убивства, особливо велика кількість пострілів у голову жертви, був той самий, що й у вбивствах у Маккена, ніхто не пов’язував ці два злочини.

Убивство Дженкіна Т. Джонса в Ньюарку, штат Огайо, дуже мало висвітлювалось у Колумбусі.

11 квітня Тоні Річ укотре заарештував Діно за крадіжку відбивних «за обтяжувальних обставин», але суддя того ж дня звільнив його під заставу.

Хтось зауважив, що в окружній в’язниці треба встановити обертові двері — спеціально для Діно.

Наступної п’ятниці, також пройшовши перевірку на детекторі брехні, призначену Департаментом поліції Колумбуса, Боббі Новатні був звільнений під заставу в 75 тисяч доларів. Він пішов жити до своєї матері в очікуванні судового процесу.

Мері Новатні була засмучена тією переміною, яку побачила у своєму синові. Хоча в минулому він був меткий на вигадки й завжди мав напоготові якийсь дотеп, зараз цього мов і не було. Ніяких жартів. Мало всміхався. З виразом жаху говорив про свої поневіряння за ґратами й розповідав братам, як багато разів помирав у своїх нічних кошмарах. Протягом трьох із половиною тижнів у Франклінській окружній в’язниці він вірив, що детективи збираються підставити його, сфабрикувати проти нього справу й відправити на електричний стілець.

Хоча їх із Діно звільнили під заставу, попереду на них однаково чекали обвинувачення й судові слухання про вбивства. З усіх трьох тільки Клавдія залишилася чекати суду у в’язниці. Боббі зізнався родині, що розривається між пробаченням Клавдії через її психічну хворобу та побажанням їй сконати на електричному стільці й горіти в пеклі.

Розділ четвертий

1

Після тридцяти днів у захисній ізоляції, під час якої Клавдія не виявила жодних ознак загрози, жінка отримала дозвіл щодня впродовж години відвідувати в’язничну кімнату відпочинку. Більшість ув’язнених жінок, бачачи її по телевізору, обурювалися її скандальною славою.

24 квітня Клавдія увійшла до кімнати відпочинку, де група жінок саме переглядала мильну оперу. Вона самотньо сиділа за столом, гадаючи, коли прийде режисер і скаже їй, яку сцену зніматимуть цього дня.

Коли охоронці були надто далеко, щоб почути, до неї наблизилася молода білявка.

— Ти, кляте стерво! Решту життя ти проведеш у Мерісвіллі або в Лімі. Там тобі й місце за те, що вбила мою подругу.

Клавдія зіщулилася:

— Не знаю, про що ви кажете. Я нікого не вбивала.

— Не бреши, суко! — крикнула доволі товста темноволоса ув’язнена. — Ти вбила Кріссі — і ти за це отримаєш.

Гучна розмова привернула увагу охоронців, які попередили, що всі вони втратять право на відвідання й користування в’язничною крамницею. На деякий час це їх угамувало, але раптом охорону відкликали з кімнати відпочинку, повідомивши, що загорівся сміттєвий кошик.

Коли білявка знову підійшла до неї, лаючись, Клавдія спробувала пояснити:

— Я тут лише тому, що ми знімаємо цей фільм про потрійне вбивство. Берт Рейнолдз[7] у ньому грає, і Саллі Філд[8]. Хоча не думаю, що мені справді необхідно мешкати в камері — могли б поселити мене в готель і дозволити приходити щоранку на зйомки, — але це моя перша велика роль, і забагато скаржитись не випадає.

— Та ну? Озирнися навколо, сучко! — сказала білявка. — Буцегарня справжня. Я справжня. І я надеру тобі зад.

— Але ж телекамери! Нащо тут постійно ввімкнуті телекамери, якщо ми не знімаємо фільм?

— Бо вони завжди мають монітори для максимальної безпеки, ти, божевільна мерзото. Ти тут, бо ти вбивця.

Клавдія приголомшено глянула на неї та схлипнула:

— Це ви божевільна. Ви самі не знаєте, що кажете.

Білявка озирнулася, переконуючись, що охоронці ще не повернулись, і вдарила Клавдію в праве око. Клавдія впала на підлогу, а інші