Читати книгу - "Відверто про Клавдію"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Медсестра й охоронець віднесли її назад до камери. Опритомнівши, Клавдія побачила, що її тіло вкрите синцями, ліва щиколотка розтягнута й дуже опухла. Чому, питала вона себе, продюсери дозволили тій масовці скривдити її? Щось тут категорично не так, усвідомила вона, і треба з’ясувати, що коїться.
Клавдії доводилося стрибати й повзти з місця на місце. На судові слухання її виносили на вулицю й надавали милиці, але — оскільки ті були потенційною зброєю — їй не дозволено було користуватися ними всередині в’язниці.
2
Наступного понеділка, 1 травня, заголовок «Сітізен-Джорнел» сповістив про чергове вбивство:
«ВБИВСТВО СВЯЩЕНИКА: ДРУЖИНА ТА ДРУЗІ СПАНТЕЛИЧЕНІ»
Напередодні шерифа Дена Беррі з округу Фейрфілд, на схід від округу Франклін, викликали розслідувати вбивство превелебного Джеральда Філдза, тридцятип’ятирічного священика з розташованої поблизу Беріанської баптистської церкви.
Одну ніч на тиждень Філдз зі зброєю в руках здійснював обхід як тимчасовий заступник охоронця «Вігвама» — приватного клубу на 100 гектарах лісової бази відпочинку у власності «Вольф Індастріз», які також володіли «Колумбуським Кур’єром», теле- та радіокомпанією WBNS і Національним банком Огайо.
Зі слів шерифа Беррі, Філдз отримав численні вогнепальні поранення під час патрулювання бази.
У самоскиді, припаркованому в сараї технічного обслуговування, куля вибила ліве вікно, і на боці автівки лишилися криваві плями, наче жертву відкинуло на неї. Беррі припускав, що після того Філдз прошкутильгав триста метрів назад до спального барака, де вбивця або вбивці й прикінчили його. Вісімнадцять зужитих патронів 22 калібру було знайдено на землі. Дев’ять куль влучили Філдзу в ноги, груди й голову. Час смерті встановили в межах години від дванадцятої тридцять ночі, коли Філдз набирав код на табельному годиннику під час своїх обходів.
Потім Філдза відтягнули до барака, щоб сховати тіло. Кишені мерця були вивернуті. Його гаманець і револьвер «Кольт» 38 калібру з поламаним руків’ям зникли. Весь недільний день шістнадцять помічників шерифа з пошуковими собаками прочісували територію — і під вечір таки знайшли гаманець Філдза, кредитні картки й водійське посвідчення.
Згідно з інформаційними повідомленнями, Філдз заступив на цю роботу перед самим Різдвом, прислуживши менеджеру «Вігвама», який також був парафіянином його церкви. Оскільки нічний охоронець, який працював на вихідних, звільнився, превелебний Філдз погодився почергувати за нього — з дев’ятої суботнього ранку до п’ятої недільного, — доки компанія не знайде заміни. Його першочерговим обов’язком був збройний захист. Особливих проблем із безпекою не виникало.
Коли його дружина Вірджинія прокинулася й виявила, що чоловіка досі немає вдома, стало зрозуміло, що щось не так. Вона розповіла репортерові «Сітізен-Джорнел», що вирушила шукати його.
«Я не знала, чи він там [у «Вігвамі»], чи лежить десь при дорозі, але знала, що він у біді».
Філдз, випускник Аппалачського Біблійного інституту, заснував свою маленьку Беріанську церкву в 1973 році в класній кімнаті місцевої початкової школи, а до 1975 року зі своєю конгрегацією побудував дерев’яну церкву й будинок пастора, у якому й жив — усе власними руками. До вбивства він мешкав там із дружиною та трьома дітьми.
Наступного дня шериф Беррі заявив, що шість куль, вилучених із тіла Філдза, будуть надіслані до БКР для порівняння з іншими — з убивств, скоєних у прилеглих округах Франклін і Лікінґ, у яких в голови жертвам випустили велику кількість 22-каліберних куль.
Якщо балістична експертиза покаже, що саме з цієї зброї було скоєно інші вбивства, сказав репортерам Беррі, він шукатиме допомоги правоохоронних служб з інших двох округів.
Але минуло три з половиною місяці від потрійного вбивства, і якби виявилось, що та сама зброя була застосована в п’яти серійних убивствах, прокурору округу Франклін було б нелегко притягти до суду головну підозрювану, замкнену в жіночій в’язниці під час останніх двох із п’яти злочинів.
3
Лью Дай почувався впевненим у собі, коли 4 травня 1978 року входив до зали судді Пола В. Мартіна на слухання про заборону використання прокурором 158-сторінкового зізнання Клавдії як доказу на її судовому процесі.
І знову Клавдія поводилася дивакувато як для людини, якій загрожує смертна кара. Часом вона здавалася розсіяною та збентеженою. Іншим же разом жадібно все слухала, ніби намагаючись збагнути, що про неї кажуть. Часто озиралася й махала репортерам.
Дай планував викликати своїм першим свідком психіатра Клавдії, доктора Байрона Стінсона, доцента психіатрії Медичної школи Університету штату Огайо, який свідчитиме щодо історії психічної хвороби Клавдії. Потім він викличе Боббі Новатні, який змалює її нещодавню поведінку.
Обвинувачення збиралося викликати лише одного свідка, який стверджуватиме, що Клавдія дала зізнання відкрито, вільно і явно при здоровому глузді, — детектива-сержанта Говарда Чемпа.
Дай усміхнувся О’Ґрейді, упевнений, що суддя Мартін ніколи не дозволить, щоби це абсурдне зізнання використали як доказ проти психічно хворої підсудної.
Склавши присягу, доктор Стінсон, високий, злегка огрядний психіатр трохи за шістдесят, звернувся до своїх нотаток. Клавдію, сказав він, тричі клали в лікарню Апгем-Голл під його опіку: у жовтні 1974-го, після її повернення з Гаваїв, у жовтні 1976-го та у вересні 1977-го, на терміни біля двох-трьох місяців. Діагноз Клавдії звучав так: «Шизофренія, загальний латентний тип».
— Що це означає? — спитав Дай.
— Це стан, описаний Гохом у 1949 році, — пояснив Стінсон, — характеризується загальною тривожністю (справжніми панічними атаками), паністерією й пансексуальністю. Це цікавий різновид діагнозу — цього року вийде нова діагностична класифікація, і там він буде названий граничною шизофазією [так в оригіналі]. Це споріднено з шизофренією, але… пацієнт часом усвідомлює реальність. …Я бачив її протягом кількох років… і діагноз був завжди той самий. Тип хвороби Клавдії виявляється у сферах судження, взаємодії з оточенням, особливо в сексуальному плані. Вона потрапляє в цікаві різновиди сексуальних ситуацій.
Стінсон подивився на Клавдію, яка всміхалася до нього.
— Наприклад, перший випадок, коли ми побачили її, стався після її розлучення… і тут вона впадає в панічний стан, почувається, наче… світ навколо неї рушиться й тому подібне — і вона приходить до лікарні, цілковито відірвана від навколишнього світу, ніби заблукала у власних фантазіях, і потрібен певний час, щоб знизити її тривожність.
Лью Дай спитав його, як цей діагноз стосується її контакту з реальністю та з її оточенням.
— Здається, що Клавдії подобається жити в епіцентрі бурі, — відповів Стінсон. — Вона завжди шукає цікавого роду стосунків з представниками маргінальних груп, якщо казати про її соціальні зв’язки. Бісексуали, гомосексуали, повії, танцівниці ґоу-ґоу. Вона потрапляє в ці ситуації й починає уявляти себе частиною синдикату, мафії, яка хоче втягнути її до сексуального рабства. Будь-які химерні фантазії в неї тісно переплітаються з реальністю, аж доки настає момент, коли хтось руйнує її ілюзії… відштовхує її… а потім у неї трапляється чергова панічна атака, і вона шукає, по-справжньому шукає захисту в лікарні.
Стінсон описав симптоми її панічних атак:
— …Безсоння, неспокійне ходіння, поганий апетит, напади плачу й істеричного крику… дуже вибаглива, погрожує судовим позовом, боїться, що інші намагаються зашкодити їй… загалом, просто дуже нестерпна, щоби бути поряд.
Лікар пригадав, що коли Клавдія вперше прийшла до Апгем-Голлу в 1974 році, вона розповіла йому довгу заплутану історію про те, як її викрала мафія на Гаваях
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Відверто про Клавдію», після закриття браузера.