Читати книгу - "Дикий Захід , Arachne "

Джек спостерігав за цим кривавим хаосом, стискаючи зброю, але розуміючи, що втручання зараз було безглуздим. Апачі рухалися надто швидко, вони були в стихії люті та помсти, і якби він розкрив себе, на нього чекала б та сама доля, як і людей з каравану. Він залишився в укритті, вичікуючи і спостерігаючи.

Один з апачів пронизав списом людини в костюмі, того самого, який міг бути організатором контрабанди. Чоловік закричав від болю, впавши навколішки, але апач не зупинився - він одним швидким рухом закінчив його страждання. Джек відчув холодне стиснення всередині - ця людина могла б дати йому відповіді, але тепер він мертвий.

Апачі не затримувалися. Вони швидко обнишпорили візки, вихоплюючи ящики зі зброєю та припасами, а потім також стрімко, як і з'явилися, почали покидати місце нальоту, несучи награбоване. Все сталося за лічені хвилини, але залишений хаос і смерть здавалися вічними.

Джек залишився на місці, тихо стежачи за тим, як останній апач зникає за поворотом каньйону. Їх було багато, але вони не помітили його присутності — ще один шанс, що дозволив йому залишитися живим. Він глибоко зітхнув, усвідомлюючи, що вся операція була зруйнована. Усі учасники каравану, від робітників до, можливо, головних організаторів, тепер мертві, і він не мав можливості допитати будь-кого.

Караван був розгромлений, але Джек знав, що ще не все втрачено. Апачі не забрали все, і сліди їхнього нальоту могли розповісти йому більше, ніж навіть мертві могли б сказати за життя.

Коли останні звуки набігу стихли, Джек обережно вийшов зі свого укриття. У повітрі ще лунав запах крові та пороху, змішаний із пилом каньйону. Сонце тепер стояло високо, відкидаючи довгі тіні від розкиданих возів та тіл, розкиданих по землі. Картина була жахливою, але Джек знав, що він не мав часу на роздуми. Треба було швидко діяти.

Він почав вивчати сліди. Апачі рухалися стрімко, їхні коні залишили глибокі вм'ятини в піщаному ґрунті. Сліди були свіжими і тяглися вбік, звідки вони прийшли, але Джек знав, що переслідувати їх зараз було б безумством. Однак йому було важливо зрозуміти, що саме вони забрали, і, можливо, залишили.

Насамперед Джек підійшов до однієї з візок, вона була перевернута і розірвана, наче дикі звірі розірвали її своїми пазурами. З неї випало кілька розбитих ящиків зі зброєю. Джек підняв одну з рушниць, оглянув його, відзначаючи свіжі тавра виробника — нещодавно виготовлене, явно частина нелегального постачання. Це підтверджувало його здогади: хтось постачав і поселенців, і апачів зброєю, розпалюючи війну між ними.

Потім він звернув увагу до тіла. Караванники лежали недбало, наче кинуті ляльки. Джек оглядав одного за іншим, його обличчя не виражало емоцій, хоча всередині наростала напруга. Він шукав будь-які ознаки - записки, документи, що завгодно, що могло б привести його до наступних кроків у цій справі. Його пальці ковзали по одязі загиблих, обшукуючи кишені.

Підійшовши до тіла людини в костюмі, Джек завмер на мить. Ця людина здавалася важливою. Можливо, саме він був найголовнішим серед контрабандистів. Джек обнишпорив його кишені і знайшов маленьку шкіряну сумку, ретельно заховану під жилетом. Відкривши її, він виявив кілька складених паперів.

Він повільно розгорнув їх, і очі його звузилися. Це були рахунки за постачання зброї, але щось у них здалося Джеку дивним. Ім'я одержувача - якийсь торговець в іншому місті, але воно нічого не говорило Джеку. Однак унизу була підписана людина, з якою Том, можливо, контактував свого часу. Джек міцно стис паперу. Це було те, що він шукав — зачіпка, яка веде до наступного кроку у його розслідуванні.

Закривши сумку, Джек підвівся і оглянув місце бійні. Апачі, можливо, думали, що вони забрали все цінне, але ці папери могли стати ключем до розгадки всієї схеми. Тепер, маючи докази, Джек знав, що його шлях веде далі — до людей, які організували поставки, і, можливо, до тих, хто стояв за смертю його брата. Залишивши розбитий караван, Джек знову осідлав коня і подався назад до Санта-Фелізу.

Він повільно їхав курною дорогою каньйону, тиша якого тепер здавалася гнітючою після тієї кривавої бійні, що він щойно побачив. М'який стукіт копит його коня глухо віддавався луною від високих стін каньйону, і кожен звук посилював його роздуми. Тяжке повітря тиснуло на груди, і Джек розумів, що в нього тепер більше запитань, ніж відповідей.

Набіг апачів був стрімкий і жорстокий. Вони забрали зброю, але явно не знали, що караван не просто перевозив вантажі для однієї зі сторін. У цій справі було щось глибше. Хтось штучно розпалював ворожнечу між поселенцями та індіанцями, постачаючи зброю і тим, і іншим. Але навіщо? Якої вигоди можна було очікувати від кривавого конфлікту? Джек стискав поводи міцніше, відчував, як напруга наростає всередині нього. Якщо раніше він підозрював, що смерть його брата була частиною контрабандної схеми, тепер він був у цьому.

Контрабанда зброєю завжди була небезпечною грою, але Джек починав розуміти, що тут замішані сили значно серйозніші, ніж звичайні бандити чи найманці. Питання було у тому, хто тягне за ниточки. Ті папери, які він знайшов у вбитого, могли дати йому відповіді, але Джек підозрював, що ці відповіді призведуть до ще більш небезпечних питань.

Зв'язок між контрабандистами та апачами все ще залишався загадкою. Апачі явно не працювали разом із цими людьми — вони просто грабували каравани, щоб забезпечити своїх воїнів зброєю. Але що, якщо хтось цілеспрямовано постачав зброю обом сторонам, щоб тримати їх у стані постійної війни? Можливо, за всім цим стояли політичні інтриги — ті, хто хотів розхитати цей край, користуючись його слабкостями, війною, страхом та хаосом.

Джек примружився, вдивляючись у запорошені дали перед собою. Сонце повільно хилилося до заходу сонця, забарвлюючи каньйон у вогненно-червоні відтінки, наче сама земля була насичена кров'ю. Його думки знову повернулися до брата. Том був людиною справедливою, чесною, і якщо він вів це розслідування, то він знав, що стоїть на порозі чогось великого. Але чому його вбили саме тоді? Можливо, Том підійшов надто близько до розгадки. І тепер Джек йшов тим самим шляхом.