Читати книгу - "Фактологія"

Якщо знову повернутися в 1800 рік, коли шведи вмирали від голоду, а британські діти працювали на вугільних шахтах, тривалість життя становила приблизно 30 років у всьому світі. І такою вона була впродовж майже всієї історії. З усіх народжених немовлят майже половина гинула в ранньому дитинстві. Більша частина другої половини помирала у віці від 50 до 70 років. Таким чином середня тривалість життя становила 30 років. Це не означає, що люди жили до 30 років. Це лише середній показник, але ж ми маємо пам’ятати, що існує ширший діапазон даних. Нині показник середньої тривалості життя зупинився на позначці 70 років. Насправді він навіть кращий — 72 роки. На графіку (с. 62) результати деяких опитувань.

Це одне з тих запитань, яке показує: що ви освіченіші, то, здається, більшим невігласом залишаєтесь. У більшості країн, де здійснювалося опитування, громадськість майже перемогла шимпанзе. (Повні дані за країнами ви знайдете в додатку). Але освіченіші респонденти найчастіше відповідали «60 років». Це було б правильним, якби ми опитували в 1973 році (саме тоді, коли в Ефіопії від голоду померло 200 тисяч людей). Але ми поцікавилися про це в наші часи, коли минуло 40 років поступового прогресу. Зараз люди живуть у середньому на десять років довше. Ми завжди важко боролися за виживання наших родин і нарешті досягли в цьому успіху.

Коли я показую це дивовижне зображення, люди зазвичай запитують, вказуючи на 1960 рік: «А що це за провал, що був не так давно?». Якщо ви ще про це нічого не знаєте, то я маю дивовижну можливість зруйнувати хибну концепцію про те, що світ стає гіршим.

Цей провал у кривій показників припадає на 1960 рік, коли в Китаї від голоду померло від 15 до 40 мільйонів людей. Точних даних ніхто не знає. Це був найбільший штучний голод за всю історію людства.

Того року врожаї у країні були значно меншими, ніж планувалося. Цьому сприяли погані погодні умови, недбале керівництво державою і нездатність ефективніше вирощувати зернові. Представники місцевої влади не хотіли показувати погані результати, тому забирали в людей увесь зібраний урожай і відправляли до центру. Їжі майже не лишилося. Через рік шоковані інспектори отримували свідчення очевидців про канібалізм і трупи вздовж доріг. Уряд заперечував, що його централізоване планування зазнало провальних результатів, і катастрофа трималася китайським урядом у таємниці протягом 36 років. Англійською про це написали лише в 1996 році. (Замисліться над цим. Чи може уряд будь-якої країни сьогодні приховувати від зовнішнього світу смерть 15 мільйонів людей?)

Навіть якби китайський уряд повідомив про цю трагедію, світова продовольча програма ООН, яка в наші дні розповсюджує їжу там, де вона найбільше потрібна, не могла б допомогти. Її створили лише в 1961 році.

Хибну концепцію про те, що світ погіршується, дуже важко підтримувати, якщо поглянути на сьогодення в історичному контексті. Не варто применшувати чинник посухи й голоду, які трапляються і в наші дні. Але обізнаність щодо трагедій минулого допоможе кожному зрозуміти, наскільки світ став прозорішим та ефективнішим у наданні допомоги там, де вона потрібна.

 Я народився в Єгипті

Моя рідна країна, Швеція, сьогодні перебуває на щаблі 4 і є однією з найбагатших і найздоровіших держав. (Коли ми говоримо, що країна розміщується на рівні 4, то маємо на увазі, що середній громадянин живе на цьому щаблі. Це зовсім не означає, що всі шведи мають такий рівень життя. Пам’ятайте, що усереднення приховує широту). Але так було не завжди.

Зараз я покажу вам мій улюблений графік. Його кольорову версію ви можете переглянути на форзаці цієї книжки. Я називаю його «Графік здоров’я у світі» — це така собі світова мапа здоров’я та доб­робуту. Як і на тому бульбашковому графіку, який ви бачили в попередньому розділі, кожна бульбашка — це країна, а розмір — це кількість населення. Як і на попередньому графіку, бідніші країни розміщуються ліворуч, а багатші — праворуч. Здоровіші країни перебувають вище, а хворобливіші — займають нижчі місця.

Зауважте, що тут немає двох груп. Світ не поділений на дві частини. На всіх рівнях — від бідних і хворобливих до багатих і здорових, де розміщується і Швеція, — є країни. Але більшість зосереди­лася посередині.

Далі буде ще захопливіше.

«Хвіст» із маленьких бульбашок показує стан здоров’я та добробуту Швеції на кожен рік, починаючи з 1800-го. Який неймовірний прогрес! Я виокремив деякі країни, які в 2017-му відповідали важливим рокам шведського минулого (графік на с. 65).

1948-й був дуже важливим роком. Друга світова скінчилася, Швеція очолила таблицю медалей на зимових Олімпійських іграх, а ще в цей час народився я. Швеція тоді займала те місце на мапі здоров’я та добробуту, де сьогодні перебуває Єгипет. Тобто якраз посередині щабля 3.

Умови життя у Швеції в 1950-х були дуже схожими на ті, що є в сучасному Єгипті чи інших країнах рівня 3. Усе ще існували відкриті стічні канави, тож доволі часто діти могли потонути у водоймі поблизу домівки. На щаблі 3 батькам доводилося важко працювати, їхні сини й доньки були далеко, а уряд ще не впровадив нормативи, за якими водойми відгороджували.

Упродовж мого життя Швеція весь час покращувала умови. Протягом 1950–1960-х прогрес подолав шлях від нинішнього Єгипту до теперішньої Малайзії. У 1975 році народилися Анна й Уля, а Швеція, як сьогодні Малайзія, стояла на порозі щабля 4.

Повернімося трохи назад. Коли народилася моя мама, у 1921-му, Швеція була такою, як сучасна Замбія. Тобто перебувала на рівні 2.

Моя бабуся була «представницею Лесото» в нашій родині. Коли вона народилася, у 1891 році, Швеція була в таких умовах, як Лесото нині. У наші дні це країна з найменшою тривалістю життя, і перебуває вона якраз на межі щаблів 1 і 2, тобто майже в умовах крайньої бідності.

Моїй бабусі довелося все життя руками прати одяг і білизну для родини з дев’яти осіб. Але з віком вона стала свідком дивовижного розвитку, оскільки і вона, і Швеція перейшли на щабель 3. Наприкінці життя до її оселі було підведено холодну воду, а в підвалі стояло відходне