Читати книгу - "Смак життя, Юльчик"

Після кількох тижнів роботи у «Горлиці» Лія запропонувала ідею, яка змусила всіх замислитися.

— «Давайте організуємо вечір відкритого мікрофона! Це може бути шансом для кожного розповісти свою історію — через пісню, поезію чи просто слова», — сказала вона, дивлячись на друзів з надією.

Соломія підхопила ідею:

— «Це ідеально! Ми створимо простір, де люди почуватимуть себе вільно. І хто знає, може, дехто знайде тут нових друзів чи навіть більше…»

Юрко одразу ж взявся за організаційні питання:

— «Я знайду спонсорів і допоможу з рекламою. Це може стати початком чогось великого для «Горлиці».»

Максим відчув натхнення:

— «Я хочу виконати свою нову пісню саме на цьому вечорі. Вона багато для мене значить.»

Та, коли всі готувалися до заходу, у кав’ярню зайшла жінка, яка змусила Максима помітно занервувати.

— «Максиме, ми маємо поговорити», — промовила вона тихо, але впевнено.

Лія, помітивши зміну настрою Максима, запитала:

— «Хто це?»

Максим відвернувся, немов намагаючись приховати свої емоції.

— «Це частина мого минулого, про яку я ще не розповів вам.»

Соломія пильно дивилася на нього:

— «Ми тут, щоб підтримати, навіть якщо це буде непросто.»

Вечір відкритого мікрофона став для всіх випробуванням, але й новим початком. Герої не лише ділилися своїми талантами, а й відкривали один одному душу.

— «Іноді найважливіше — не боятися бути собою, — сказала Лія, дивлячись на зал, де зібралися різні люди. — Тут, у «Горлиці», кожен може знайти своє місце.»

Проте дехто з гостей прийшов не лише за музикою чи поезією — у повітрі відчувалася напруга, приховані мотиви і таємниці, що чекають свого часу.