Читати книгу - "Смак життя, Юльчик"

Кав’ярня «Горлиця» того вечора була наповнена тихими розмовами, запахом свіжозмеленої кави і хвилюванням. На стінах грали м’які ліхтарики, а у центрі — невеличка сцена з мікрофоном, готова прийняти перших учасників.

Лія стояла біля входу і зустрічала гостей, відчуваючи, як серце б’ється швидше. Вона побачила знайомі обличчя, і водночас нові, незнайомі.

— «Доброго вечора всім! Ласкаво просимо до нашої «Горлиці», де сьогодні кожен може відкрити свою душу», — оголосила Лія з усмішкою.

Максим сидів за столиком, затамувавши подих. Він тримав у руках гітару, а в голові крутилися слова пісні, яку хотів заспівати.

Перші виступи були поетичними, душевними. Соломія декламувала власний вірш, який змусив декого витерти сльозу. Юрко розповів історію про те, як знайшов своє покликання, і як важливо не здаватися.

І ось, коли зал наповнився теплим прийняттям, Максим підійшов до мікрофона. Тиша опустилася на кав’ярню.

— «Ця пісня — про те, що кожен з нас іноді боїться бути справжнім. Про стосунки, втрати і надію на новий початок», — тихо сказав він.

Він почав співати — голос був глибокий, щирий, кожне слово — мов відкрита рана.

«Колись я боявся сказати,

Що в серці тримаю біль,

Та сьогодні я тут, щоб жити,

І знайти свій власний стиль.»

Зала затамувала подих. Коли пісня скінчилась, Максим подивився на Лію і побачив у її очах розуміння.

Після виступу до нього підійшла жінка, що прийшла раніше.

— «Ти змінився, Максиме. І це добре. Але є речі, які нам треба обговорити…», — сказала вона, тримаючи його за руку.

Лія дивилася на цю сцену, відчуваючи, що попереду — нові випробування.

— «Ми всі маємо свої тіні, — подумала вона, — але разом ми зможемо пройти через них.»

Цей вечір став початком не лише нового проєкту, а й важливого повороту в житті кожного з них.