Читати книгу - "Кохати або помститися"

— А знаєш, може я саме завтра до неї й завітаю.

— Завтра? Там вже тебе не чекатимуть.

— А от тому й завітаю. Подивимось, що воно таке. У екстремальних умовах.

— Та ні, це більше прості домашні умови. Уяви, що зараз вона там сидить уся така нафарбована, причепурена, нову сукню за раде тебе купила. А тебе немає. А завтра, ти приїжджаєш, а тебе не чекають. Відчиняє двері у халаті, старих капцях та ще з бігуді на голові. Оце картинка!

— Оце цікавіше! Давай вип'ємо по останній: «За бігуді!».

— Давай. За бігуді!

Чоловіки чаркуються, випивають. Залишають на столі гроші за випивку та виходять з бару удвох.

Тася здивувалася, коли почула дзвінок у двері. «Хто це міг бути?» — подумала вона. Тася покинула вимішувати дріжджове тісто, яке вже вдруге підійшло та поспішила до дверей. Відчинила. На порозі стояв високий та худорлявий чоловік, трішки рудий. Він був одягнений у чорну дублянку та був без шапки. В руках він тримав пляшку вина Шардоне та невеличкий букет квітів. «Добрий вечір! А я Олександр!» — привітався він. «Таїсія», — представилася вона і додала: «Заходьте, будь ласка! Але я вас вчора чекала». Олександр зайшов. У квартирі було якось жарко. І Тася зовсім не виглядала, як та, що має чекати на кавалера. Вона була вдягнена в махровий халат та ще на голові височів тюрбан з рожевого махрового рушника. «Я голову помила та збираюсь готувати піцу», — виправдовувала свій вигляд дівчина. «Та я розумію, що не вчасно», — зніяковів Олександр. «А що у вас так спекотно?» — запитав він. «Духовка вже гаряча», — відповіла Тася та додала: «Залишилося тільки все нарізати, покласти на тісто та випекти». Вона прийняла з його рук пляшку вина та квіти й понесла їх на кухню. А він зняв дублянку, роззувся та пішов за нею. «Помийте, будь ласка, руки!» — попрохала вона його. Він вийшов, помив руки та повернувся. «Сідайте та допоможіть мені! Ось маслини, повиймайте з них кісточки та подрібнить отак», — наказала Тася та показала як треба різати маслини. Він заходився їх чистити. «А я поріжу гриби, та хамон», — сказала вона. «І що це буде?» — запитав Олександр. «О, це буде така піца. Це справжня італійська, як кажуть автентична. Називається «Чотири пори року «», — відповіла дівчина. Він побачив, що при розповіді про піцу очі в неї заблищали, як блищать у людей, зацікавлених своєю справою. «Ви полюбляєте готувати?» — запитав чоловік. «Дуже!» — була відповідь. Тася розкачала тісто у коло, потім змастила та почала викладати начинку: перший кут — шпинат, другий кут — гриби, потім маслини, а на кінці — подрібнений хамон. Все це вона притрусила сиром пармезан, який Олександр щойно натер на терці. «Спечеться, тоді спробуємо її з вашим вином», — запропонувала Тася. «Так, це гарна ідея», — відповів чоловік. А поки піца готувалась Тася почала згадувати чого її навчав Ігор, що вона мала та не мала йому казати.

«А ви в Києві по роботі?» — почала розмову Тася. «Так. Залишилося ще декілька справ владнати. Зроблю, то поїду до Дніпра», — відповів Олександр й добавив: «Я мав на увазі місто, а не річку». «Я зрозуміла», — відповіла Тася. «Що ще? Що ще?» — роїлося в її голові та ніяких думок не було, як навмисно. «А ви давно в Києві?» — намагався підтримати розмову Олександр. «Трохи більше, ніж два місяці», — уточнила Таїсія. «А що робите?» — було ще питання. «Живу», — не знайшла чого відповісти Тася. «Лаконічна відповідь», — сказав та посміхнувся чоловік. Таїсія пам'ятала настанови Ігоря, що нічого про себе не розповідай. Не смій жалітися на життя! І тому не могла нічого придумати для розмови. «Треба більше читати!» — насварила вона сама себе в думках. Олександр сам бачив, що розмова не складається. Духовка задзижчала. «О, наша піца!» — майже проспівала Тася й полізла у духовку її виймати. Вона витягла її з духовки, потикала в неї сірником — впевнилась, що та не сира. «Відкривайте вино!» — запропонувала вона чоловікові. Він взяв пляшку, штопор, який Тася приготовила заздалегідь. Відкрив пляшку. Тася принесла з кімнати два келехи. Він налив їй, а потім собі. «Може підемо у кімнату?» — запитала Тася. «Давай!» — погодився він. Тася взяла порізану шматочками піцу, а Олександр взяв келихи у руки, понесли у кімнату. Тася увімкнула телевізор, обрала канал, де йшли музикальні кліпи. Піцу та вино вони поставили на маленький журнальний столик, який стояв біля дивану. «Який натюрморт!» — похвалився чоловік. «Так красиво!» — відповіла усміхнено Тася. «А головне смачно!» — погодився Олександр. «А що, Таїсія, ви по професії повар?» — раптом зацікавився чоловік. «Зовсім ні. Я еколог. Хотіла бути лікарем, а от вивчилась на еколога. А повар я, мабуть, за покликанням», — розповідала Тася, — «Коли втратила роботу, почала готувати більше, цікавитися кулінарією. І так мені сподобалося, що навіть я спала та у вісні бачила, як я щось готую». «Он як!» — здивувався Олександр. А потім запитав: «А ви знали, що багатьом великим людям їх відкриття наснилися у вісні? Менделєєву, наприклад, наснилася його періодична система». «Так, я чула про це ще в школі і в інституті. Бо коли я навчалася в мене було багато предметів з хімії, аж чотири», — похвалилася Таїсія. Розмова потрошку пішла. «То, може, вам колись насниться ваш зоряний рецепт, та ви станете другим Гордоном Рамзі, або Джулією Чайлд», — промовив чоловік. «Можливо. Все можливо», — здивованим голосом промовила дівчина. Вони потроху випили й розмова пішла у гору. Тася проходжувалася по кімнаті з келехом у руці. А потім сіла з Олександром поруч. «Давайте, ще на брудершафт!» — запропонував чоловік. Випили, поцілувались. «Тепер ми на «ти». Називай мене Сашко, або Саня. Друзі мене кличуть Санею», — нагадав Олександр. Тася погодилася та кивнула головою. А Саня, раптом, поклав свою руку їй на коліно. Тася прибрала його руку та встала з дивану. Вона встала з дивану та відчула, як її повело. Голова закрутилася й дівчина майже не впала. Чоловік вскочив та притримав її. «До спальні, краще я ляжу там», — тихо промовила Тася. Олександр узяв її на руки та поніс у іншу кімнату.

У спальні він поклав її на велике ліжко. Оцінив обстановку, побачив, що тут його теж ніхто не чекав. Ліжко було заправлене,