Читати книгу - "Лоліта"

рамздельська мiська управа вже закрила на лiто свої школи. Незадовго до того я в'їхав у Гейзiвський дiм, i щоденничок, з яким я тепер маю намiр ознайомити читача (на зразок того, як шпигун передає на пам'ять змiст повiдомлення, яке проковтнув), сягає бiльшої частини червня. Мої зауваження про погоду читач може перевiрити в числах мiсцевої газети за 1947 рiк.

Четвер. Дуже гаряче. З вигiдного дозорчого пункту (у вiкнi ванної кiмнати) побачив, як Долорес знiмає бiлизну з вервечки в яблучно-зеленому свiтлi по той бiк дому. Вийшов, нiби гуляючи. Вона була в клiтчастiй сорочцi, в синiх ковбойських панталонах i полотняних тапочках. Кожним своїм рухом серед круглих сонячних блискiв вона торкалась найпотаємнiшої й найсуттєвiшої струни моєї мiзерної плотi. Трохи згодом сiла бiля мене на нижню сходинку заднього ґанку та зайшлася збирати дрiбнi камiнцi, що лежали на землi мiж її ступнями — гострi, гострi камiнцi — й на додачу їм кручений уламок вiд молочної пляшки схожий на губу вищиреної тварини, й кидати їх у бляшанку, що валялась поблизу. Дзеньк. Вдруге не можеш, не можеш — що за дикi тортури — не можеш влучити вдруге. Дзеньк. Чудовна шкiра, й нiжна, й засмагла, жодного ґанджу. Морозиво з сиропом спричинює висип: надто рясне видiлення з сальних залоз, що живлять фолiкули шкiри, призводить до подразнення, а останнє приводить заразу. Та нiмфетки, хоч вони й наїдаються донесхочу, таки не прищаться. Боже, що за тортури — цей єдвабистий вилиск за скронею, який переходить у гаряче русяве волосся! А ця кiсточка, що дриґотить збоку бiля припорошеного щиколотку...

"Дочка мiстера Мак-Ку? Дженнi Мак-Ку? Ах — жахна потвора! Ще й ниця. Й кульгава. Ледь не сконала вiд полiомелiту".

Дзеньк. Лискучий штриховок волоскiв уздовж руки нижче лiктя. Коли вона встала, щоб внести в дiм бiлизну, я звiддаля простежив обожуваним поглядом вицвiлу ззаду блакить її закочених штанiв. Звiд середини галявини п-нi Гейз, озброєна кодаком, неквапно зросла, немов фальшиве дерево факiра, та пiсля декотрих свiтлотехнiчних клопотань — сумний погляд угору, радий погляд униз — зважилася зняти присiлого на схiдцях збентеженого Humbert le Bel.

П'ятниця. Бачив, як вона десь пiшла з Розою, темноволосою подругою.

Чому мене страшенно так хвилює дитяча — та це лише дитяча — її хода? Розберемося з цим. Дещо тупувато ставить носки. Якась розхитанiсть, подовжена на кiнець кроку в русi нiг нижче колiн. Ледь позначене човгання. I все це нескiнченно молоде, нескiнченно розбещене. Гумберта Гумберта, крiм того, глибоко зворушує жаргон дiвчиська та її рiзкий високий голос. Дещо пiзнiше чув, як вона жбурляла в Розу негарним глупством через паркан. Усе це вiдгукувало в менi деренчливим висхiдним ри мом. Пауза. "А зараз менi вже час, малятко".

Субота. (Можливо, в цьому мiсцi щось виправлене автором.) Знаю, що писати цей щоденник — безглуздя, та я вiдчуваю дивну принизливу втiху; та й хто би — крiм люблячої дружини — був би в змозi розшифрувати мiй мiкроскопiчний начерк? Дозвольте ж менi об'явити зi схлипом, що нинi моя Л.

брала сонячну ванну на вiдкритiй верандi, та, от горе, мати та iншi якiсь дами весь час мрояли поблизу. Звичайно, я мiг би розташуватися в гойдалцi й удавати, що читаю. Та я схотiв залишитись у себе, побоюючись, як би жахлива, запаморочна, смiхотворна й убога трясця, iздригаюча мене, не завадила менi надати своїй поставi будь-яку подобу безтурботностi.

Недiля. Хитлива спека все ще з нами; благодатнiший тиждень! На цей раз я зайняв стратегiчну позицiю, з товстою недiльною газетою й новою люлькою у верандовiй гойдалцi заздалегiдь. Та дарма, вона прийшла разом з матiр'ю.

Вони були в чорних купальних костюмах, складених з двох частин i таких же новеньких, як моя люлька. Моя ясочка, моя голубка спинилась бiля мене — схотiла отримати сторiнки гумористичного вiддiлу, — й вiд неї вiяло майже так як вiд iншої, рiв'єрської, хiба що iнтенсивнiше, з домiшкою чогось шорсткого — то був спекотний душок, вiд якої вмить зворушилась моя чоловiча сила; та вона вже висмикнула з мене жадану частину газети й вiдступила до свого килимка поряд iз своєю тюленеподiбною матiнкою. Там краса моя вляглась долiлиць, являючи менi, незлiченним очам широко розкритим в менi у зрячiй кровi, свої випнутi лопатки, й персиковий пушок уздовж увiгнутого хребта, й пухляву обтягнутих чорним вузьких сiдниць, i пляжний виворiт отрочеських ляжок. Третьокласниця мовчки насолоджувалась зелено-червоно-синiми серiями малюнкiв. Щонайпривабливiшої нiмфетки й не снилось зелено-червоно-синьому Прiапу. Iз висохлими губами, крiзь рiзнобарвнi шари свiтла її позираючи, збираючи в фокус своє жадання й ледь погойдуючись пiд прикриттям газети, я знав, що якщо як слiд зосередитись на цьому сприйняттi, то одразу досягну найвищої точки моєї жебрацької втiхи. Як хижак йде на рухливу, а не застиглу здобич, я хотiв, однак, щоби це вбоге торжество спiвпало з одним iз розмаїтих рухiв, якi читаюча дiвчинка зрiдка виконувала, поскубуючи собi хребет i показуючи ледь пiдтушовану пахву, але товста Гейз раптом усе зiпсувала тим, що обернулась до мене й попросила дати їй закурити, пiсля чого загомонiла про шарлатанський роман якогось популярного пройди.

Понедiлок. Delectatio morosa.

"Я проводжу нестерпнi днi В хандрi й тузi..." Ми (матiнка Гейз, Долорес та я) мали поїхати по снiданку на Очкове озеро й там купатись i валятися на пiску; але перламутровий ранок виродився в полудневе дощiв'я, i Ло геть розприндилась.

Встановлено, що середнiй вiк статевого дозрiвання в дiвчат Нового Йорка й Чикаго — тринадцять рокiв i дев'ять мiсяцiв; iндивiдуально цей вiк хитається мiж десятьма (або менше) й сiмнадцятьма. Маленькiй Вiрджинiї ще не стукнуло чотирнадцять, коли нею оволодiв Едгар. Вiн давав їй уроки алгебри.

Уявляю собi. Провели медовий мiсяць у Санкт-Петербургу на захiдному узбережжi Флориди. "Мосьє По-По" як один з учнiв Гумберта Гумберта в паризькiм лiцеї називав поета Пое.

Я маю всi отi риси, якi, за думкою експертiв iз сексуальних зацiкавлень дiтей, збуджують вiдповiдний трепет у дiвчат: чиста лiнiя нижньої щелепи, м'язиста п'ясть руки, глибокий голос, широкi рамена. Крiм того, я, кажуть, схожий на якогось чи то актора, чи то гугнявця з гiтарою, котрим марить Ло.

Вiвторок. Дощик. Нiяких озер (лише калюжi). Матiнка поїхала за покупками. Я знав, що Ло десь поблизу. Внаслiдок