Читати книгу - "Чоловік з бонусом, Тая Стрельцова"

Перед Лікою стояв, посміхаючись, молодий, симпатичний хлопець, стильно вдягнений з модною зачіскою. А за руки він тримав двох маленьких хлопчиків.

Ого! Такий молодий і з дітьми?! Оце так! Схоже, у Єгора брат, як у неї сестра, поспішив попасти у сімейний капкан.

— Привіт! Ти Ліка? — запитав молодий татусь.

— Привіт! Так, — кивнула.

— Тоді ми прийшли за адресою, — широко посміхнувся і рішуче зайшов з дітьми в її квартиру.

Не встигли переступити поріг, як малі швидко почали знімати взуття та маленькі рюкзаки. Ну, точно поведінка Єгора! Як у себе вдома! Це в них сімейне? Хоча ні. Олексій так і стояв у коридорі, щось дістаючи зі свого рюкзака.

— Я так розумію, Єгор не казав нічого? — глянув якось підозріло.

— Ні. Сказав, що ти маєш щось пояснити. Хочеш кави?

— Ні, дякую. Не маю часу. Ось, тримай, — протягнув їй товстий конверт. — Тут інструкція до цього сюрпризу-прохання… — якось дивно кивнув у сторону дітей, які вже пішли досліджувати її квартиру.

І це одна з причин, чому Ліка не любила дітей. Ніколи не відчуваєш себе спокійною, так і чекаєш, що десь напакостять, щось відкриють, щось розіб’ють чи розсиплють, чимось пораняться… Але зосередилась на Олексієві.

— Отже, на період відрядження Єгора його діти побудуть з тобою. За це особисто я дуже вдячний, бо в мене теж робота, завал просто! Маю поїхати за місто на кілька днів. Але до завтра я ще в Києві. Тому подумай сьогодні, де ти хочеш за ними приглядати: у себе вдома чи до Єгора переїдеш? Якщо до Єгора, то у конверті є ключі і адреса. Якщо діти лишаються в тебе вдома, через години півтори тобі доставлять ліжечка, вони вже зібрані будуть. Скажеш тільки, куди поставити. Речі теж привезуть. Так, ще! Внизу тебе чекає авто з кріслами для дітей, ось ключі, — поклав ключ з брелком на поличку біля дзеркала у коридорі.

Ліка це все слухала, відчуваючи, як її брови піднімаються вище і вище, а очі розширюються від подиву. Може, щось не так зрозуміла, бо ж, якщо…

— То як скажеш? Що робити з ліжечками? — уточнив Олексій.

— Якими ліжечками?! — засміялась істерично. — Це… Ти хочеш сказати, що вони — діти Єгора? — кивнула на хлопчиків, не зводячи очей з Олексія.

— Так, — підтвердив серйозно. — Матвій та Мирон.

— Це жарт? Розіграш? Не дуже вдалий, — хитнула головою Ліка.

— Якоїсь такої реакції я й боявся. Хоча мій брат запевняв, що тобі можна довірити малюків. Тому, давай, приходь до тями, бо треба щось вирішувати з ліжечками... Чи ти до Єгора поїдеш?