Читати книгу - "Христина, дівчина-король, Мішель Марк Бушар"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
ХРИСТИНА: Ти єдиний зумієш повернути її.
ЙОГАН: А якою буде моя винагорода? (Пауза.) Я щось не розчув.
ХРИСТИНА: Я молитиму Бога, щоб подякувати йому за можливість щовечора опинятись у твоєму ліжку...
ЙОГАН (починає усвідомлювати): Я не зовсім розчув.
ХРИСТИНА: ...і в нас будуть гарненькі дітки.
Сильний гуркіт льодоходу.
ЙОГАН: Король?
ХРИСТИНА: Так, та лише після того, як ти приведеш її до мене.
ЙОГАН: О, всі клієнти Марії Магдалини! Я! Король! О, лахміття Лазаря! Що мені зробити? Обійняти тебе? Поцілувати? Стати на коліна перед тобою?
ХРИСТИНА: Приведи її!
ЙОГАН: Вона скоро тут буде, заприсягаюся власною короною!
Йоган виходить.
ХРИСТИНА (наодинці): Іди, мій фальшивий брате! Я скоріше кинуся вниз із найвищої вершини, аніж одружуся з тобою. І якби якась із тих вершин була заввишки з твоє марнославство, то саме її я й обрала б. (Починає повільно падати сніг.)
Моя країно,
Прекрасна й велична.
Полярна Зоря тобі провідник.
Сонце і місяць стоять на сторожі.
Моя країно.
Довершена, блискуча і чиста.
Запах твій тису, сосни, цуги і кедру,
Води твої сині, прозорі.
Твої величезні ведмеді,
Твої королівські олені,
Вовчий вий,
Та мишкування сов.
Моя країно!
Метка до свят,
Метка в хмелю,
І навстіж вхід.
Іншим простягає руку.
Твої щирі утіхи протистоять прикрощам і вірі.
І ви, небесні маріонетки, ви пам’ятаєте мого батька!
Про сніг він казав, що то сльози змерзлого неба.
Моя велична країно, твоя королева обливається холодними слізьми.
Що краще: нехтувати щодня власною країною чи залишити її, щоб ще більше любити її здалеку?
Зректися свого народу, зректися своє віри, зректися свого батька, щоб стати такою, якою я хочу бути?
Вона знову бере листа від Папи. Всі персонажі, включно з Еббою, виходять на сцену. Пауза. Коли Христина бачить Еббу, то знову кладе листа на землю. Всі персонажі відходять у тінь, крім Ебби.
ХРИСТИНА: Нічого не кажи! Я хочу, щоб ця мить тривала й тривала. Якби ти знала, як я бажала її. Секунди посідають звичні місця у хвилинах. Ось воно, справжнє чекання! Дай подивитися на тебе. Дай повірити хоч на мить, що без тебе моє життя нічого не варте, що я ніщо, як найбідніший бідняк. Тепер я знаю, що ніколи не змогла б змиритися з тим, що тебе немає, навіть якби ти була відсутня всього секунду. Я належу тобі настільки, що ти ніколи не зможеш утратити мене. Вимови слова, ті, які визначать долю мого народу. Я слухаю тебе.
ЕББА (голосно): Вони теж слухають, оті, що в тіні.
ХРИСТИНА: Де ти була?
ЕББА: Не важливо, та я нікому не побажаю там опинитися.
ХРИСТИНА: Тобі погрожували?
ЕББА: Ні.
ХРИСТИНА: До тебе ставилися зневажливо?
ЕББА: Ні.
ХРИСТИНА: Покажи свої руки.
ЕББА: Ні
ХРИСТИНА: Спину. Зап’ястки. Шию. Ніяких слідів насильства?
ЕББА: Ні.
ХРИСТИНА: А твоя честь? Чинилися посягання на твою честь?
ЕББА: Як того вимагає традиція від компаньйонок, я прийшла, щоб просити вас благословити моє заміжжя. (Пауза.) Не змушуйте мене повторювати. Ми кохаємо одне одного.
ХРИСТИНА: Ви кохаєте одне одного?
ЕББА: Якоб! Мій наречений!
ХРИСТИНА: І ти хочеш одружитися з ним?
ЕББА: Так.
ХРИСТИНА: І ти цілком цьому рада?
ЕББА: Так.
ХРИСТИНА: І ти будеш проводити свої дні і свої ночі...
ЕББА: Так.
ХРИСТИНА: І в радості? І в горі?
ЕББА: Так. (Ще один звук льоду, що ламається з гуркотом.) Ви чули цей гуркіт, який долинув знизу?
ХРИСТИНА: Гуркіт йде з великої тріщини.
ЕББА: Я зрозуміла, що відволікала вас від виконання вашого обов’язку. (Видно, що її терзає нестерпний біль.) Усі ці аскетичні старигани, відколи ми розлучилися. Похмурі богослови, зловісні радники. І дякую вам за моє тісне спілкування з графом Йоганом.
ХРИСТИНА: Я зроблю так, що ти все забудеш. Або ж зроблю так, щоб вони все надовго запам’ятали.
ЕББА: Випробування було важким, але необхідним. (Перебирає шанобливу поставу.) Ви пастух для свого народу. А я на ваше прохання повинна була стати вовком.
ХРИСТИНА: Ми поїдемо до Риму! Ми будемо там щасливими!
ЕББА: І що? Ви переодягнете мене у вікарія?
ХРИСТИНА: Я кохаю тебе! Я ніколи тобі раніше не казала, що кохаю тебе!
ЕББА: Мене ніколи не потрібно було переконувати у цьому. (Пауза.) Я не кохаю вас. Чи був у мене вибір? Чи могла я хоч якимось чином відмовити вам, вашій прихильності? Ви мій суверен. Я намагалася, добре чи погано — радше погано, ніж добре, — показати вам, що кохала вас.
ХРИСТИНА: Це вони вклали ці фрази тобі в голову.
ЕББА: Я кохаю Якоба.
ХРИСТИНА: Ти добре граєш!
ЕББА: Благословіть моє заміжжя!
ХРИСТИНА: Перестань бути їхньою лялькою!
ЕББА: Змилуйтеся! Я не кохаю вас.
ХРИСТИНА: А там, у тіні, ти знайдеш їх? Вони скажуть, що ти добре грала? Що ти виглядала щирою у своїй відмові?
ЕББА (занепокоєно): Тріщить, скрегоче. В крижаних глибинах.
ХРИСТИНА: Я вже чую, як вони тобі аплодують! Ти вимовила всі слова?
ЕББА: Я одружуюся. Завтра. На світанку!
Христина кидається на Еббу і здіймає кулак, щоб вдарити її в обличчя. Утім, стримує свою лють.
ХРИСТИНА: Бажання вдарити тебе — повідомлення, яке мої очі передають у мій мозок, який наказує мені вдарити якнайсильніше...
Ебба вивільняється з рук Христини.
ЕББА: Господи!
ХРИСТИНА (все в тій самій позі, наче час зупинився): Якби я була чоловіком! Якби я була чоловіком!
ЕББА: Благословіть або повісьте мене!
ХРИСТИНА: О, мотузка для Юди, попроси у диявола благословити тебе!
Ебба простягає їй рукавички рожевого шовку і кидає їх на землю.
ЕББА: Заберіть їх!
Ебба виходить.
ХРИСТИНА: Я кохаю тебе! Я кохаю тебе! Я кохаю тебе!
КАРЛ ҐУСТАВ (напідпитку і роздратований): Ти повторюєш це, як те щеня, що хлепче з калюжі! Так то був вітер, що тебе штовхнув? Величезне шаленство вітру? От я нічого не відчув. Навіть легкого пориву. Мій суверен на землі! Ганебно на землі! Ну й як воно, бути кинутою? Я тут був у таверні, і вони всі голосно співають:
У зад, у зад, у зад, солдат,
дівах — йому на штих,
у зад, у зад, у зад, солдат,
Христина всього навчить.
Скажи, як тобі, коли тебе кидають? Воно так само й між жінками? Ну і як це? Не так принизливо? Скажеш? Ти... ти можеш скиглити, можеш ридати, можеш вити! Ти королева! А ведмеді, як я, ми смішні з нашим порослим шерстю болем. Заглянь у дзеркало, і ти здивуєшся, на кого схожий провідник мого народу! «Мої
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Христина, дівчина-король, Мішель Марк Бушар», після закриття браузера.