Читати книгу - "Житіє гаремноє"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
— О премудра, повідж мені, де міститься жіночий розум?
— Чому то питаєш?
— Бо Аль-Кабірі пише, же жіночий розум у стегнах.
— Ти, відав, недобре прочитала, бо має бути «межи стегон в лоні».
— Поясни.
— Дуже просто. Жінка замолоду мислить лоном, а йно, подорослішавши і втративши жагу, починає мислити головою.
— Де тогді міститься любов, знання, насолода і туга?
— В оці, серці і розкішниці.
— Поясни.
— Любов міститься в серці, знання — в оці, туга — у розкішниці. Бо кгди ся подивит око на вродливця, захопиться ним і здивується привабливості будови єго, то перейде любов до жіночого серця, тогді заволодіє серцем пристрасть і оселиться в нім. Ми ж підкоряємося серцю нашому і стаємо співучасниками вчинків єго. Кгди ж станеться таке, же зазнає розкішниця любощів із коханим, тогді ся проявит насолода і гіркота, котрі містяться у жінці — себто у розкішниці її, якою відрізняє вона добре від поганого, кгди злягається з чоловіком.
— Скажи, о премудра, — питал-м ся далій. — Які прутні найдужче воліють жінки? Яким жінкам найприємніші любощі?
Відповідала премудра:
— Не схожі жінки одна на одну розкішницями своїми, ані здатністю до любощів, любові і ненависті. Так само і чоловіки не схожі прутнями, здатністю до любощів, любові і ненависті. З-поміж жінок є високі й низькі, і смаки їхні різні. Жінка з близько розташованою маткою любить прутня короткого і твердого, которий заповнює розкішницю єї, проте не повністю. Кгди ж прутень геть уже твердий, то не любить вона такого. Що ж до жінки з далеко розташованою маткою, то не любить вона з прутнів ніякого, окрім твердого, довгого, же заповнює розкішницю її до решти. Кгди ж прутень тонкий і короткий, то такий їй зовсім ся не подобає. Жінка, котора має лиху, жовчну натуру, не любить щедрих злягань. Підходять їй тільки чоловіки, натура яких відповідає її натурі. Жінка палка, гаряча і потульна, любить пестощі і щедрі любощі. І кгди вийде жінка заміж за такого ж чоловіка, то живуть вони добре. Щодо жінки низького зросту, то подобаються їй любощі, прутень для неї не має великого значіння, більше важить сам чоловік і почуття до нього. Жінки ж високі часто бувають зимні та бундючні, носяться високо, і подобається їм прутень великий, твердий і досконалий, хоч і задовольнити їх не так просто.
От і закінчилася моя сповідь. Прошу у Аллаха прощення за помилки нерозважливі і базіканнє марне. Адже Він колись виставить мені рахунок, будучи найкращим з рахівників. Немає сили і могуті, окрім як у Аллаха Всевишнього Великого.
Дещо з iсторiї «Житiя гаремного»
Після публікації у 1991 році у «Post-Поступі» другої частини «Дів ночі» в газету сипонули листи, адресовані пані Аліні, яка керувала «Школою кохання».
«Слава Україні!!! Пані Аліно! Я чистий українець но з польською фамилилею, но це не мішає писати до вас, зі стопроцентним рішенням поступити в вашу школу любви. Пані Аліно я чистий українець, но з чистою совісцю заявляю вам, про мовчання про вашу школу.
Пані Аліно я хочу навчитись любви під вашим лічним керуванням. Я буду хорошим учиником. Пані Аліно напишіть шо брати і коли приїхати у вашу школу на учобу. Я хочу бути скільки нада буде у вашому гурті.
Пані Аліно я буду сильно дякувати Вам за то, коли ви поможете мені у цьому ділі.
До зустрічі шановна пані Аліно!
Цілую Вас Пані Аліно скрізь з вкусом.
Ваш покірний слуга Пан Валерій».
4.1.92 р.
На жаль, пані Аліна на ту пору вже померла. Але не біда, я публікував про неї матеріали, розмови з нею, відповідав від її імені на листи. Кілька матеріалів було присвячено пародійним сексуальним способам, які публікувалися під рубрикою
ШКОЛА КОХАННЯ ПАНІ АЛІНИ
Ця нова рубрика повинна задовольнити специфічні інтереси наших читачів на терені сексу. Досі повчали нас іноземні сексологи, від чого дуже страждала наша національна гордість. Але доля звела мене з людиною, яка є щирим українським патріотом, автором праці «Хрестоматія українського сексу». Читачі «Дів ночі» вже здогадалися, про кого мова. Так, це улюблена вами пані Аліна. Її зразкова школа кохання імені Роксоляни досі діяла тільки в підпіллі, але сьогодні, завдяки демократичним змінам, пані Аліна вийшла з підпілля і готова давати свої сексуальні поради усім бажаючим.
Ю. ВИННИЧУК. Пані Аліно, читачі «Post-Поступу» — переважно молодь, інтелігенція, еліта. Цілком природно, що і в сфері сексу мріють вони про елітарність і безперервний поступ. Що б ви могли запропонувати для задоволення найвишуканіших забаганок?
ПАНІ АЛІНА. Ваших читачів, очевидно, цікавлять якісь нові фігури, котрі були виплекані в нашій школі?
Ю. В. Власне! Справа в тому, що я є затятий націоналіст на сексуальному ґрунті. Моє гасло: тільки з українкою і тільки по-українськи!
П. АЛІНА. Шкода, що літа вже мені не дозволяють у цьому переконатися... Але перейдемо до справи. Отже, одним із оригінальних еротичних рецептів, виплеканих у нашій школі, є рецепт під назвою «Зелений огірочок». Він і вона йдуть на Галицький ринок і шукають огірок, про розміри і вигляд якого ви вже здогадуєтесь. Процес вибирання огірка — це своєрідна прелюдія, котра повинна обох партнерів поступово налаштувати на відповідний лад. Вона обмацує огірок зі всіх сторін, а він у цей час торгується. Все це треба чинити розважливо і непоспішно. Потім, у товаристві огірка повертаєтесь додому і утрьох пірнаєте у ванну. Огірок — чудовий пливак і, доки ви миєте її, а вона вас, огірок собі спокійно плаває в мильному шумовинні. Але ось настає і його черга. Огірок змиваєте шампунем для тлустого волосся. Після цього виполіскуєте, легенько змащуєте маслом «Бутербродним слівочним» (в жодному випадку не «Селянським», бо воно дає піну), і тоді настає ота розкішна мить, до котрої прямували закохані. Панна займає таку позу, аби мати змогу цілувати «пагін лотосу» (за термінологією славнозвісної Роксоляни), а кавалер у цей час проникає в неї зеленим огірочком. Чи потрібні ще якісь слова для опису наступних дій?
Ю. В. М-м... е-е... а що ж далі?
П. АЛІНА. Далі усі троє повинні отримати оргазм. Після цього прямують на кухню, любовно чистять огірочок, крають його на плястерки, солять до смаку, поливають сметаною і споживають. Смачного!
ЛОВИСЯ, РИБКО
Ю. ВИННИЧУК: Вітаємо Вас, пані Аліно, в нашій редакції. Чи маєте для читачів якийсь новий спосіб кохання?
ПАНІ АЛІНА: Як обіцяла, я кожного разу пропонуватиму щось нове, виплекане суто у моїй школі. Отже, цього разу закохані так само вирушають на закупи. Але шукають вони вже не огірочок, а рибку. Бажано, аби це був молоденький линок або дзеркальний короп. Розміри його не повинні перевищувати 10—12 см у довжину і 4 см у ширину. Зайве наголошувати, що рибку слід купувати живою. Вдома гарненько рибку викупати, зайву луску прибрати і випустити в мидницю з холодною водою. Для того, щоб у коропа чи линка піднялася потенція, раджу сипнути жменю цукру у воду, а після того додати келишок рому.
Десь так за 10 хвилин клієнт готовий до вжитку. Панна займає у ванні позу, найзручнішу для введення в неї рибки. Не забудьте рибку полити олією. Коли
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Житіє гаремноє», після закриття браузера.