Читати книгу - "Терпкий смак кохання, Ерін Кас "

— А останнє ти кажеш усім, хто відмовляє? Це справляє потрібний ефект?

— Віко, не намагайся кусатися, ти не вмієш цього робити, — розвертає мене до себе обличчям, невідривно дивиться на вуста, підіймаючи в мені паніку. Він так близько зараз, терпкий аромат парфуму лоскоче ніздрі, гарячі долоні міцно тримають за талію, і я відчуваю, що падаю, пропадаю у його красивих темно-сірих очах.

— Вже час, мені потрібно додому, — говорю нервово, але він не відпускає.

— Цей світанок може бути ще солодшим, — його голос тихий та спокійний, але погляд… Там справжнє полум’я, небезпечне та безжальне. Я його боюся до тремтіння у ногах. Боюся згоріти.

— Не варто поспішати, — слова виходять рвані і не чіткі. Не встигаю відійти, Ярослав притягує до себе, проводить долонями по оголеній частині спини, нахиляється і лишає на шиї дуже ніжний поцілунок.

— А ми не будемо, — гаряче шепоче в шкіру. — Мені подобається тебе спокушати. Твоя реакція… Вона заводить, — ще один легкий поцілунок кружляє голову. — Поїхали, принцесо, доставлю тебе додому, поки дія умови не минула, — відхиляється і бере мене за руку.

— А якби минула? — чомусь стає весело і легко.

— Відвіз би до себе додому.