BooksUkraine.com » Сучасна проза » Зіграємо в сім'ю, сестричко?, Соломія Даймонд 📚 - Українською

Читати книгу - "Зіграємо в сім'ю, сестричко?, Соломія Даймонд"

110
0
На сайті BooksUkraine.com ви знайдете великий вибір книг українською мовою різних жанрів - від класичних творів до сучасної літератури. "Зіграємо в сім'ю, сестричко?" автора Соломія Даймонд. Жанр книги: Сучасна проза. Зберігайте свої улюблені книги у власній бібліотеці, залишайте відгуки та знаходьте нових друзів-читачів. Реєструйтеся та насолоджуйтесь читанням на BooksUkraine.com!

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 12 13 14 ... 86
Перейти на сторінку:

Я з якимось жалем видихнув і вийшов з машини. Консьєрж здивовано пискнув, коли побачив, що за кермом була дівчина. Я кинув на нього свій роздратований погляд і подав Мії руку. Вона посміхнулась мені й ми разом попрямувати червоною доріжкою. Багато поглядів були прикуті до наших скромних персон і від цього мені ставало трохи незручно. Я любив бути в центрі уваги, але лише тоді, коли знаходився на рингу. Мії теж не подобались всі ці пафосні погляди й перешіптування. Вона міцніше стиснула мою руку й напружилась. 

Ми попрямували до столика, за яким сиділи наші батьки. Тато представив нас своєму другу і ми присіли. На щастя, Берт теж був тут. Як виявилось, він буде працювати саме в компанії містера Тернера. Ми потиснули один одному руку і я помітив як погляд Берта зупинився на Мії. У цю мить мені стало ніяково.

Я налив собі трохи вина й спустошив келих. Тато і Ксенія розмовляли з містером Тернером і його дружиною. Мія ж розповідала Бертові про якогось кота. Вона сиділа між мною й моїм другом та я чув всю їхню розмову. Вони одразу знайшли спільну мову й це мене роздратувало, бо щоб поговорити з Мією спокійно мені потрібно було докласти великих зусиль. 

Я кинув погляд на ще три вільних крісла, які були розташовані навпроти мене. Це означало лише одне — за цим столиком з’являться гості, які запізнюються. 

Як тільки я про це подумав, то одразу почув позаду себе цокіт каблуків. Я обернув голову й помітив Асю, яка наближалась в наш бік. Позаду неї йшли її батьки. О Господи, тільки не це! Я важко зітхнув і міцно стиснув у своїй руці серветку. Сімейка Евансів привіталась з Тернерами й сіли за стіл. Я ненавидів наші спільні зустрічі, тому що батьки Асі завжди розхвалювали свою доньку й говорили про те, якою б ми могли бути з нею красивою парою. В мене блювотний рефлекс з'являвся від цих лестощів. В нас з Асею стільки ж спільного, як в альпаки й отруйного плюща.

Ми різні! Ця дівиця ніколи не зможе стати мені хорошою дружиною. Інколи мені здається, що вона взагалі не здатна на те, щоб когось покохати. Вона явно запала на мене, але чи любов це? Ася просто привикла всього добиватись в цьому житті. Я — її мішень, яку вона хоче отримати, але цього ніколи не станеться. Вона б і так втратила до мене цікавість, як тільки б ми стали парою. 

Айседора зацікавлено обвела мене поглядом, відкушуючи шматок свого стейка. Ця жінка була суцільним злом, яке шукало лише власної вигоди. Вона одружилась не на Майлзі Евансу, а на його статках. Для своєї любої донечки вона бажала того самого — багатого чоловіка, який любитиме її й виконуватиме всі забаганки. Мені завжди було шкода Майлза, бо він щиро любив цю світловолосу стерву. Кохання робить людей сліпими. 

— Алексе, ти так змінився за цей час, — солодко промовила мама Асі. Під «цей час» вона мала на увазі два тижні, бо саме тоді ми востаннє бачились. Хіба люди змінюються за такий короткий період? Краще б вона взагалі мовчала. — Таким красенем став. Напевно, дівчата по всьому університету за тобою бігають. 

Я відклав виделку і фальшиво посміхнувся Айседорі. Де цей клятий офіціант? Нехай нарешті він наллє цій жінці шампанського, бо від нього вона швидко сп’яніє і нарешті від мене відчепиться! 

— Ну що ви, я не настільки красивий. Ви перебільшуєте, — видавив з себе я. 

— І ще й дуже скромний. Майлзе, цей хлопець просто діамант, як і наша Асічка. Ви створені одне для одного. 

Я впився нігтями у свою ногу, але це не допомогло. Мені було погано від писклявого голосу Айседори. Та це було не найгіршим, що могло статись за цей вечір. 

Мія з Бертом продовжували обговорювати тих клятих кішок. Моя люба сестричка нахилилась до мого друга і щось прошепотіла йому на вухо. На лиці Берта ж засяяла посмішка. Він поклав руку на її крісло і його пальці ковзнули по її плечі. Чому ці двоє так добре ладнають?

— Алексе, ти мене слухаєш? — Айседора підвищила голос і закліпала своїми довгими накладними віями, якими можна б було замітати пилюку з підвіконня. 

— Вибачте. Можете повторити своє запитання?

— Які в тебе плани на майбутнє? Ти плануєш одружитися та завести діточок? Коли вже нарешті з’являться маленькі Греї?. 
Божечки, в минулому житті я був страшним грішником і ти вирішив покарати мене Айседорою Еванс? Ця жінка взагалі знає що таке етичність?

Єдине, що я планую це втечу з цієї проклятої зустрічі.

— Думаю, що це відбудеться не скоро. Я хочу стати відомим дизайнером і для мене кар’єра завжди буде на першому місці, — різко промовив я.

Айседора закашлялась, а Майлз одразу почав клопотатись біля її дружини. Моя відповідь змусила її замовкнути. Це можна вважати успіхом?

В залі заграла музика і посередині приміщення почали з’являтись пари, які повільно рухались в такт музиці. Це був мій шанс втекти від набридливої місіс Еванс. Я обернувся в бік Мії, щоб запросити її на танець, але в цей момент Берт вже подавав їй руку. Моєму розчаруванню не було меж. На серці з’явилось якесь неприємне відчуття, неначе кішки шкреблись. Дурні коти. Тепер я їх ненавиджу.

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно
1 ... 12 13 14 ... 86
Перейти на сторінку:

!Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Зіграємо в сім'ю, сестричко?, Соломія Даймонд», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Зіграємо в сім'ю, сестричко?, Соломія Даймонд"