Читати книгу - "Контракт на любов, Дарина Міс, Уля Сер"

Я був такий спокійний після того, як ми розв'язали проблему з франшизою. Дякуючи Тимофію все пройшло бездоганно. 

Та не довго я радів, адже як грім з ясного неба впала Емілія. Чорт забирай, просто якого біса вона робить? 

Стараюсь триматися достойно, адже поруч стоять найвпливовіші інвестори. 

Проте моя ненормальна працівниця просто виплеснула бокал вина мені в обличчя. 

Чорт, тепер їй точно кінець! 

–  Еміліє, відійдімо, –  шипляче промовляю я і стискаю її руку. Мене вперше допекла дівчина. Та ще й так, що я готовий прибити її прямо тут, перед натовпом голодних журналістів.

–  Відпусти мене, –  так само тихо говорить вона, дивлячись прямо в очі. Її погляд просто пожирає мене, здається її злість і ненависть сильніші за мою злобу. 

– Йдемо поговоримо, – кажу та тягну її за собою. 

Ми заходимо у мій кабінет і я зачиняю двері. Якби не була вона дівчиною я її вже б з землею зрівняв. 

–  Що це, чорт забирай, було? В яку гру ти граєш? – підходжу впритул до неї, важко дихаючи, наче той звір, бажаючи побачити в очах страх, але щось йде не так. Тепер вона не схожа на маленьке налякане кошеня. Її погляд повний відваги та рішучості. 

–  Що таке? Неприємно, “коханий”? –  вона робить це навмисно, божевільна психопатка. Провокує, і це їй приносить жахливе задоволення. Ще й посміхається. Я їй покажу, що зі мною гратися погано. 

–  Ти розумієш що робиш? Там стояли впливові інвестори. Якщо вони відмовляться від співпраці ти візьмеш відповідальність на себе? 

–  Ні. Ти винен утому, що сталося, тільки ти, – вона поводить себе так стримано зараз. Чорт, як вона мене дратує. Нестерпне дівчисько. 

–  Не випробовуй моє терпіння, Емі. Ти підеш і все поясниш інвесторам. Скажеш що це твій тупий жарт, – мій терпець ось-ось увірветься. Варто перевести подих, аби заспокоїти нерви.

–  Емілія. Тобі не можна називати мене Емі. Для тебе я Емілія, –  її обличчя прямо навпроти мого, я відчуваю її дихання. –  І взагалі, ти не можеш мені вказувати. Я вчинила так, як вважала за потрібне, і ні каплі не жалію про те, що зробила. І якби мала можливість зробила б це ще раз, – як би сильно вона не хотіла тримати себе в руках, але її голос зривається на крик. 

– Що за дурні дитячі ігри? Це твоя помста? Хто так взагалі робить? 

– Серйозно? Хто так робить? Я навчилась бездоганно грати в ігри від свого шефа. Можливо знаєш, його звати Громов Денис, –  вона намагається вивести мене на емоції ще дужче, але більше я на її сценки не поведусь. – Слухай мене уважно. Запам'ятовуй кожне слово. Я не дозволю тобі знищувати моє життя. Якщо ти думаєш, що те що ти понизив мене, змінить моє ставлення до тебе, ти помиляєшся. Я ненавиджу тебе, Громов Денис. НЕ-НА-ВИ-ДЖУ!. 

–  Що? Ненавидиш? Та це я тебе ненавидіти маю. Зіпсувати все і в одну мить однією тупою витівкою, – майже кричу, жестикулюючи. –  Ходімо, ти негайно поясниш усе, втямила?

–  Ти справді цього хочеш?

–  Я вимагаю, –  тепер уже кричу я. Ще ніхто мене так не дратував. Вона точно мене з розуму зведе. 

Ми йшли, а я не тямив себе від злості. Доросла дівчина, а поводить себе як дитина. 

–  Пане Каспер, пане Лукас, пані Емілія хоче вам дещо сказати та прояснити ситуацію. Правда ж?

–  Так, хочу. Пане, прошу, звільніть мене від мук з боку цього мужчини. Він вже дістав мене. Я не можу вільно дихати, він зводить мене з розуму. Його поведінка та ставлення жахливе, я задихаюсь поруч з ним. 

–  Що? Та що ти говориш? – стою, і не можу повірити своїм вухам. Вона вирішила зіграти проти мене? Точно не знає з ким має справу.

– Правду, правду і тільки правду.

– Пане Громов, я бути про вас кращої думка, –  промовив німець. – Я думаю про співпраця все-таки рано говорити. Я ще думати.

Ох, в цей момент Бжожовський напевно хотів прибити мене, а я хотів на місці задушити ту кляту Емму чи як її там.

Але цього мені зробити не вдасться, бо це паскудне дівчисько відчуло небезпеку і втекло куди якомога далі, залишивши мене розгрібати сліди її фантазій. Ну нічого, я ще покажу їй. Ми ще поговоримо з тобою, і ти попросиш вибачення. Якщо не в інвесторів, то в мене точно. Я приборкаю тебе, навіть не сумнівайся.

Олена

Денису скоро тридцять, а він досі неодружений. Ну от чим він думає? Хоче в одну мить втратити все, чого такою важкою працею досягав його батько і тепер тягне на собі він? Що ж робити? 

А якщо одружити його? Ця ідея крутиться уже декілька днів. На презентації літньої колекції біля нього поруч крутилася якась дівчина. Потім вони кудись виходили та знову разом були. Та й не вперше бачу їх разом. Може там стосунки якісь? Та ні, знаючи нашого телепня, нічого там немає, але я  б зраділа якби було. 

Ох, чорт. 

Я не готова віддати бізнес свого брата у чиїсь чужі руки. І річ тут зовсім не в грошах, ні. Це сімейна справа, справа всього життя Громових. Та що там компанія, нам навіть жити не буде де, бо брат абсолютно все заповідав на благодійність, якщо не одружиться син. 

Я повинна щось робити, повинна рятувати ситуацію. І здається знаю як. 

–  Алло, відділ кадрів? Здрастуйте. Мені потрібна інформація по всіх співробітниках, на ім'я Емілія. Що? Тільки одна така? Чудово. Диктуйте адресу.

Потрібно переходити до рішучих дій. Бо чекати поки племінничок схаменеться не варто, собі ж буде гірше. 

Надворі вже був вечір, а я з усіма силами вирушила до дівчини. Та чесно кажучи, трохи була спантеличена сьогоднішньою ситуацією з інвестором, та це пусте. Вже підходжу до дверей квартири, дзвоню і відчиняє мені перелякане дівчисько. Напевно подумала, що розбиратися з нею буду.

– Добрий вечір. Емілія?

–  Так, це я, –  злякано відповідає.

–  Маю справу до тебе. Так і будеш тримати в проході?

–  Ой, вибачте. Проходьте, я щось розгубилася. То про що ви хотіли поговорити?

–  Ну мого улюбленого племінничка ти вже знаєш. І знаєш, що йому скоро тридцять. Мій брат, його батько, залишив заповіт згідно з яким вся компанія перейде на благодійництво, якщо він не одружиться до тридцяти років. Тому пропоную угоду – ти одружуєш його на собі, а я платитиму тобі, і немало. Шлюб фіктивний, ясна річ, але якщо все буде по-справжньому я тільки буду рада, – вивалюю відразу все, наче сніг на голову. Ну а що тягнути кота за хвіст? Вона або погодиться, або ні. І думати тут немає про що. Абсолютно!