Читати книгу - "Практична педагогіка, Ксенія Демиденко"

    Яковенко Марія являла  таку собі  “золоту середину” між Артуром і Аліною. Вона була відмінницею не з перших класів, а  потяг до “гарних оцінок” у дівчинки  з’явився десь у класі  сьомому.  Вона приклала  максимум зусиль і  вибилася у “передовики”, проте більшу  частину прихильності  вчителів Маша досягала  за допомогою  підлабузництва. Таким шляхом Марія  прихилила  до себе  майже всіх  вчителів, які навіть якщо  дівчина чогось і не довчила — все одно завищували бали, посилаючись на її  попередні “подвиги”.   Ключовим успіхом Марії вважали її роль Мальвіни у  шкільному спектаклі.  Так і прилипло це прізвисько, хоча Маші  воно нагадувало  її зірковий  тріумф, який  відкрив у ній  драматичний  талант. Мама  Маші знайшла  десь  костюм  Мальвіни й  ясно-блакитного кольору  перуку, тому  такої гарної Мальвіни Маша й сама від себе не чекала.  Пам’ять у дівчинки була  чудова, тому великий  текст  вона  вивчила  швидко, але  на  сцені  під  час прем’єри  забула слова. Режисер - постановник  педагог-організатор  Людочка ледве  штори не з’їла, коли побачила  спантеличену Мальвіну, готову розплакатися прямо на сцені. І раптом Маша  зібралася й  видала приблизну  до основного тексту репліку. Так для Маші відкрився  цікавий  шкільний закон: якщо  чогось не знаєш – говори приблизно, головне – щось - таки говори. Тепер  Марія, коли забувала текст, просто імпровізувала. Глядачі навіть не помітили заминки, зате як аплодували.... Більше зіркових ролей не було ( а й не треба!), адже   вчителі та учні  запам’ятали  її  неперевершену роль Мальвіни й тепер постійно згадували при першій ліпшій  нагоді.

   Сиділа Маша  теж за першою партою від вікна, але, на відміну від Артура й Аліни, ніколи не викрикувала й не тягла руки. Просто стандартно  покачувала  головою в такт словам вчителя  й  тримала весь урок  відданий  погляд услужливої  болонки. Але якщо Машу спитати – відповість. Дивовижно, але навіть не знаючи правильної відповіді, вона все одно щось буде  намагатися говорити, загальними фразами, корявенько, але двійку поставити буде неможливо, проте, й до високої оцінки далеко. Тверда трієчка, але відмінниці ставити таке незручно, тому під чесне слово  дозволяли вивчити й перездати. І Маша вивчала, і перездавала… Завжди. Бо марку відмінниці мала витримувати.