Читати книгу - "Дністер і смарагдовий медальйон. Перще випробування!, Анастасія Лобойко"

-Ну ти подивися на того дурисвіта! Гаврик нещасний! Муха дрозофіла! Мудак заплішений! - гаркнула Ляна. - А взагалі, знаєш, сміється той, хто сміється останнім.

-Ляночко, - гикаючи, відказав Стьопа, - останнім сміється той, до кого туго доходить, - і він знову коротко реготнув, видно вже не хотів сміятися, - я так скоро загнуся з вами… Гик…

-Та годі вам горло дерти, - крізь сміх крикнув Андрій, - краще заспокоїтися і нарешті скласти це знаряддя для тортур, бо з такими темпами або ми з Стьопою скапустимося своєю смертю, або ви з Танею нас прикандичите, - хлопці перезирнулися і вкотре залилися реготом.

-Так, Андрій діло каже, - за хвилин схаменувся Стьопа, - ми вам зараз допоможемо…

-Не треба, - різко виставила руку вперед Таня, а Стьопа завмер, - ви тільки й знаєте, що золоті верби вирощувати.

-Точно, - доєдналася Ляна, - Ото дідо Варава казав - вредителі! Колорадські жуки! Ми краще вже під відкритим небом будемо ночувати.

Ляна була більш, ніж впевнена, що їх облапошили і цей намет зовсім не придатний для ночівлі. Ляна навіть не розуміла, звідки вожаті взяли таку велику кількість наметів, але була впевнена, що вони - або пограбували якийсь нічогенький магазин, або просто взяли те все добро в когось по блату, тож це наметове містечко неодмінно завалиться, тільки треба дочекатися легенького подуву вітерця.

-Гов, притримайте коней! - обурився Стьопа. - Ми так і образитися можемо, тай повіятися геть… Розвертаємося - і алюр три хрести!

-І де ти взялося, таке доскоцьке? Та будь ласка, дуй звідси на всі чотири сторони!

Стьопа здивовано витріщився.

-Рахую до трьох, вже два! - підвищила голос Ляна.

-А дзуськи! - раптом вперся Степан. - Тепер це для нас… Ем… Справа честі, о!

-Кого?! - огризнулася Ляна. - Та ви ж на тому розумієтеся, як вовк на звіздах!

-Ні слова більше! - тепер руку вперед виставив Стьопа. - Ми зараз вам тут все на пас блін зробимо!

-Пек ти біду! Стьопо, ви не на пас блін, ви на пас с… Ой, ну добре! І за що нам таке щастя привалило, га, Танюсю? - заскімлила Ляна, проте враз владно мовила. - Але майте на увазі: тепер мастіть собі голову без нас!

-Опа! Згоріла хата, гори й сарай! - потер руки Стьопа. - І взагалі, Лянусю, - дурний тебе піп хрестив, якщо ти не розумієш, яка це радість, мати таких помічників, орлів, соколів, як ми!

-Ага, добре, що тебе хрестив мудрий, - пробурмотіла Ляна і відійшла убік. - Танюсю, лиши їх, най самі мордуються! То називається: дуракам - вічная пам’ять! - гукнула вона Таню.

-Йой, мамцю рідна! Та ви тут понакручували! - збідовано крикнув Андрій.

- Точно! Тож треба кебету в голові якусь мати, - погодився Стьопа, але в той самий момент зіщулився під грізними поглядати подруг. - Ну, дівчата, дивіться і вчіться у нас.

-Там, де ви вчились - ми викладали, орли! - пожартувала Таня, і тепер засміялися вже вона з Ляною.

Після 10 хвилин забивання кілочків та іншої марудної роботи - все було готово.

-Ну от, ви просили - ми зробили. Приймайте роботу, дамочки! - вигукнув Андрій.

-Все, привезли греки цебулеки! - погодився Стьопа. - А якби ви тут допомагали - то все накрилося б мідним тазом. Ви ж, так би мовити…

-Скажеш ,,нездари’’ - я тобі вклею капітально,- пригрозила Ляна. Хоча вона не менше за хлопців раділа з того, що тепер їм є де ночувати.

-Ага, і допомагай після такого людям, правда, Стьопко?… Як то кажуть: не догода нашій бабі ні на п’єцу, ні на лаві! - засмутився Андрій.

-Ну та ні, - пробулькотіла Ляна, - все добре. Звичайно, гарно, що ви нам допомогли, але…

-Параноя, - перервав Ляну Стьопа, - яке ,,але’’?! Ти маєш сказати: ,,дя-ку-ю’’! - підвищив голос він. - Безсовісне!

-Сам ти безсовісне! - обурилася Ляна. - Але не треба думати, що ми б самі не впоралися! Хоча… дякую, - гордовито додала вона.

-Так, так, і я дякую, а тепер на інструктаж! - доповнила Таня.

-Чекайте, який ще інструктаж? І взагалі, нам зарплату за добродушність і працьовитість дадуть? - кліпаючи очима, з надією в голосі запитав Стьопа.

-Та ясно, що дадуть, роботяги! -кепкуючи, мовила Ляна. - Дадуть, доженуть, а потім ще раз дадуть!

І вся арава весело потеліпонькала до вожатого.

***

-Найперше, хочу наголосити, що ви маєте бути обережними і в жодному разі, якщо плаватимете, не віддалятися від берега. Попри те, що ви - лише невелика частина з тих дітей, яких ми взяли з собою, поділивши вас на групи, але за вами однаково важко встежити, тож будьте обережні!...

Так вожатий торочив ще зо пів години про пильність, увагу та застережливість, доки не дозволив усім йти купатися. На жаль, деяких дітваків пан Семен попросив залишитися, щоб ті допомогли йому та ще декільком його компадре з готуванням обіду. Ляна, Андрій, Таня й Стьопа бачили, як смутно ті сердеги поглядали на ріку й тих дармоїдів, які весело в ній плюскалися.