Читати книгу - "25 портретів на тлі епохи"

Через багато років старий Рейґан згадував найщасливіший момент свого життя: це був не день, коли він одружився зі своєю коханою Ненсі, не день, коли його обрали губернатором штату чи президентом США, не день перемоги у Другій світовій чи розпаду СРСР. Це був день, коли 26-річний молодик «їхав на Захід, сидячи за кермом гордості всього мого життя — мого першого автомобіля з відкидним верхом. Тривала громадянська війна в Іспанії, японці знову воювали в Китаї, Гітлер розірвав Версальську угоду, а я був у мирі з усіма. І знав, що в цьому світі немає нічого, що я не здатний був би зробити».

Втім, кінокар’єра Рейґана-актора, хоч і розвивалася досить успішно, блискучою так і не стала. В першій же своїй картині «Кохання в ефірі» він зіграв роль радіокоментатора, що вступив у нерівний двобій з мафією. Фільм був категорії «Б» — малобюджетний, з примітивним сценарієм, розрахований на так званий «другий екран». І саме цей фільм назавжди визначив артистичне амплуа Рейґана — «щирого хлопця з привабливою зовнішністю, але без особливих інтелектуальних даних». Стати «героєм-коханцем» Рейґан так ніколи й не зміг. В екранних любовних трикутниках Рейґан, як правило, отримував роль «третього зайвого», в ковбойських перестрілках — ставав однією з перших жертв. Його екранних «коханих» постійно відбивали «справжні» герої. За роки своєї артистичної кар’єри Рейґан зіграв у 56 художніх фільмах. І всі ці ролі були головними у фільмах категорії «Б» або другорядними в категорії «А». Жодної головної ролі в першокласному фільмі!

Не випадково 1966 року власник кіностудії Джек Ворнер, дізнавшися, що Рейґан балотується на посаду губернатора штату, єхидно прокоментував: «Ні, ні! Ви помиляєтеся! Це Джіммі Стюарт (голлівудська мегазірка того часу. — Авт.) балотується в губернатори Каліфорнії, а Рональд Рейґан балотується на роль його найближчого друга!»

Втім, чимало «зірок другої величини», що починали голлівудську кар’єру разом із Рейґаном, за кілька років узагалі зникли з екрана. А Рональд утримався. Хоча б тому, що вмів дуже швидко завчити текст ролі й ніколи його не перебріхував, а ще завжди дисципліновано виконував усі вказівки режисерів, не дозволяв собі «зіркових» вибриків на знімальному майданчику. А ще «Рейґан мав здатність переконувати, що він абсолютно вірить у все, що каже». Ця якість, до речі, стала йому у великій пригоді, коли Рейґан з актора перетворився на політика.

Тут слід зупинитися ще на одній обставині. Переважна більшість американських зірок того часу знімалася не під власними іменами, а під сценічними псевдонімами. Рейґан же, з якоїсь незрозумілої причини, знімався під власним прізвищем. А, як згоджуються практично всі американські політологи, «людина, яка змінила отримане від батьків при народженні ім’я на якесь інше з будь-якої причини, практично не мала шансів зробити політичну кар’єру в Америці 1960—1970-х років».

26 січня 1940 року Рейґан одружився. Його обраницею стала 24-річна голлівудська зірка Джейн Вайман (справжнє ім’я — Сейра-Джейн Фулкс). Шлюб сприяв кар’єрі обох молодят. Річ у тім, що в доволі пуританській Америці того часу саме виник потужний громадський рух, що засуджував «розбещеність», яка існувала в Голлівуді й через екран поширювалася на цілу країну. Відтак, власники кіностудій та медіа-магнати на чолі з Херстом вирішили провести «контрпропагандистську кампанію» — показати, що й у Голлівуді є «порядні люди» — наприклад, зіркова пара, де й чоловік, і жінка зворушливо люблять одне одного, не стрибають у гречку, не вживають наркотиків, практично не п’ють алкоголю й навіть не лаються гидкими словами. На цю роль і було обрано дует Рейґан — Вайман. Перший шлюб Рейґана виявився невдалим і розпався через 9 років. Джейн насправді аж ніяк не була пуританкою, любила принади нічного життя Лос-Анджелеса, вважала Рона нудним педантом, абсолютно не поділяла його зацікавленості політикою та спортом. Та ще, як на гріх, виявилася більш вдалою актрисою, ніж Рональд, і 1948 року отримала Оскара, чого Рейґан так ніколи й не спромігся зробити. Але все це вийшло назовні згодом. Поки що ж обоє молодят старанно розігрували перед пресою та широким загалом «справжню американську ідеальну сімейну пару».

Через два роки, у грудні 1941-го, Японія напала на Перл-Харбор і Штати було втягнуто у Другу світову війну. А в березні 1942-го «справжній американський хлопець Рон сказав: «Бувай, Кнопко (прізвисько Джейн. — Авт.)», — і вирушив у свій полк». Він писав їй зворушливі листи з армії, які якимось дивним чином потрапляли до газет, а вона, така гарна та смутна, але оптимістична, віддано чекала свого коханого з перемогою. Ця зворушлива історія була однією з головних тем американської преси протягом війни. Насправді все це було фарсом. Напівсліпий Рейґан у принципі не надавався до служби в діючій армії. Й хоча він дійсно зголосився добровольцем, після місячного «курсу молодого бійця» в Сан-Франциско отримав призначення в Перший кінематографічний підрозділ армійського військово-повітряного корпусу, який базувався в… Голлівуді й виготовляв навчальні фільми для льотчиків та аеродромних техніків. Відтак Рейґан жив удома й щодня їздив на службу власним автомобілем. Хтось із голлівудських дотепників згодом стверджував, що Рейґан усі три з половиною роки своєї військової служби знімав 15-хвилинний фільм «Розбирання, змащення та збирання двигунів бомбардувальника В-1 в умовах польового аеродрому» й обов’язково довів би свою епохальну роботу до завершення, якби війна протривала ще з півроку. Згодом, коли Рейґан балотувався в губернатори, а потім і у президенти, епопея з його військовими «подвигами» активно використовувалася політичними опонентами, щоб підірвати його імідж, і завдала йому чимало прикрощів.

Ще 1938 року, через кілька місяців після початку своєї артистичної кар’єри, Рейґан став членом кінематографічної профспілки правого спрямування — Гільдії кіноакторів, яка конкурувала з лівою Конференцією студійних профспілок. 1941 року він уже був членом правління Гільдії. Повернувшись 1945 року з «війни», Рейґан дедалі більше уваги приділяв роботі в Гільдії, президентом якої його було обрано 1947 року, й