Читати книгу - "Індоарійські таємниці України, Степан Іванович Наливайко"

«бик», «бугай», «віл» (СРС, 632). Слово це складають дві значимі основи — шак+вара, де шак уже знайоме нам слово від санскритської дієслівної основи шак — «могти», «бути сильним/могутнім». А вара — «самець», «бик», у весільній термінології — «жених», «муж», «чоловік» (СРС, 631, 565). І якщо в індійській і слов’янській гідронімії чимало назв із значенням Бик, Жеребець, Вепр, Кабан, Самець тощо, то так само річковою назвою могло служити й слово шакавара, шаквара — «дужий бик», «могутній самець». Можна припустити, що на іранському, скіфському чи й слов’янсько-балтійському грунті воно трансформувалося в саквара, сквара, а тоді й у сквира. <370>

Ім’я Шакті — «Сила», «Могутність» має Деві-Махеші, верховне жіноче божество. Шакті тотожна кримській Діві й київській Мокоші, єдиному жіночому божеству в язичницькому пантеоні великого київського князя Володимира. Що засвідчує її виняткову важливість в уявленнях давніх киян, полян і взагалі слов’ян. Вона — дружина верховного божества Шіви-Рудри. А ведійський Рудра — «рудий бик», «рудий вепр небес», як його називає «Ріґведа». Одна з зафіксованих назв ріки Сквирки — Сквира-Руда; у цій назві може приховуватися давня асоціація з рудим биком, якщо взяти до уваги, що санскритське шаквара означає «бик», «бугай», «самець». Тобто додаток Руда мовби уточнює, що мається на увазі саме рудий бик, пов’язаний з Рудрою. А ім’я Рудра іноді тлумачать і як Рудий, Рдяний. Рудра тотожний слов’янському Родові, на честь якого в гирлі Росі стояв літописний Родень. Одне з імен індуїстського Шіви, котрий перебрав собі основні функції ведійського Рудри-Рода — Вріша, «Бик». Воно споріднене з іменем слов’янського божества — Влес/Велес. І Шіва-Вріша (хінді Вріш), і Влес/Велес — «скотії» боги в своїх міфологіях. Тож ім’я Рудра може означати Рудий Бик, або просто Рудий. І сьогодні українці часто означають вола чи коня просто за мастю — Рябий, Сивий, Гнідий, Рудий, Вороний тощо, хоча значення «бик» чи «кінь» мається на увазі. Так само й ім’я Крішна, окрім значення «Чорний», може означати й «Чорний Самець», «Чорний Бик», «Чорний Віл».

А бик у давніх уявленнях пов’язаний із водою, вологою, дощем, як запорукою достатку й благополуччя. Тому недарма ідол «скотьєго» бога Влеса/Велеса стояв на Подолі, на березі Почайни. Санскритський вираз іти дощеві водночас означає осипати дарами. Та й самі слова на означення бика (вріша) й дощу (варша) споріднені й сходять до однієї дієслівної основи. Тож недарма ця основа могла виступати й активно виступала для творення гідронімів — назв річок, струмків, озер, ставків, інших водойм. А слово шаквара може означати як «могутній бик», так і «могутня вода», «могутня ріка». Це видається доречним, виходячи з природних особливостей в ареалі ріки Сквирки — вона мусить долати підвищену місцевість, перш ніж виривається в долину. З цієї особливості виходить і одне з тлумачень назви Сквирка — «Та, що проймає/протинає підвищений або кам’янистий грунт».

Таким чином, гідронім Сквара (і всі інші на Сквар) складається з компонентів — Ск+вар, де перший компонент має значення <371> «дужий», «могутній», а другий — «вода» або «бик». Гідронім Сквара співвідноситься з санскр. шаквара й хінді саквар — «бик» (досл. «дужий самець») і означає «Дужа/Сильна вода/ріка» або «Дужий/Сильний бик», оскільки поняття «вода» й «бик» взаємопов’язані. І в такому разі водні назви на Сквар стають в один ряд із численними «тваринними» гідронімами типу Рось, Роська, Бик, Самець, Вепр, Кабан, Жеребець тощо.

3. Сквира — топонім

Окрім гідронімів, є і низка топонімів на Сквир як в Україні, так і поза нею, засвідчених українськими, польськими, литовськими й чеськими джерелами. В Україні це місто Сквира; села Мала Сквирка (Білоцерківський район на Київщині), Skwiranka (спустошене село на Тетереві), Сквіртне, Skwirce (на Десні); ліс Skvarnyj (у Подільській землі; 1386 р.). Поза Україною відомі Skwirchyna (у Польщі; 1312 р.), села Skvirin (Чехія) і Skwirance (Віленський повіт), сіножать Сквирбулисъ у Литві (ЕП, 101, тут же й джерела). Таким чином, топоніми на Сквир локалізуються в північнослов’янському ареалі. Окрім форми Сквир один раз фіксується форма Сквар (ліс Скварний у Подільській землі), частіша в гідронімах.

Дослідники припускають, що село Мала Сквирка в гирлі ріки Сквира давніша за місто Сквира. Що, очевидно, слушно, бо непоодинокі приклади, коли назви з означенням Малий, Мала виявляються давнішими за назви з означенням Великий, Велика. Істотно те, що в ареалі Малої Сквирки чимало балто-слов’янських старожитностей, є давньоруське городище; вважається, що воно отримало назву за річкою, в гирлі якої розташоване. А найдавніші укріплення будувалися, як правило, саме біля злиття двох річок.

Важливі й деякі інші факти, особливо пов’язані з половцями, які в певні періоди брали активну участь в українській історії.

Як свідчить літопис, 1094 року великий князь Святополк ІІ Ізяславович одружився з дочкою половецького князя Тугоркана. Дослідники, посилаючися на пізніші родинні перекази власників тутешніх земель, схиляються до думки, що Святополк подарував тестеві місцевість по річці Сквирка й прилеглі землі. В усякому разі, подальша історія регіону (з XIV до XVI ст.) документально пов’язана з родом князів Половців со Сквира Рожиновських. Очевидно, саме тому Сквира якийсь час мала дві назви — Сквир (Skwir) i Половеччина (Polowieczyzna). Вкрай важливе в цій інформації те, що Сквира <372> пов’язана з половецькими князями і що прізвище князів — Рожиновські. Якщо половці й печеніги індоарійські племена, то прізвище Рожиновський цілком зрозуміле. В основі його, в такому разі, лежить індійське rajan, raja, raj — «правитель», «цар», «князь» (maharaja — «великий князь»). Тобто прізвище Рожиновський українською означатиме Княжинський (детальніше див. у статті «Індія, половці й Київська Русь»).

Дослідники вважають, що землі по Сквирці в ХІ ст. вже були заселені, бо поблизу проходила віднога Надроських оборонних валів 1031–1032 рр. Можливо, натоді існувала й фортеця Сквир у гирлі ріки Сквир. У подальшому на перший план виступає замок-фортеця Сквир, який дав початок місту Сквира. Замок, припускається, заснували половецькі князі десь у XIV ст. Як місто, Сквира відома з 1390 року. А замок, імовірно, постав через занепад давнішої фортеці в гирлі Сквирки. У документі 1616 року є повідомлення, що городище