BooksUkraine.com » 📖 Фентезі » Господар Вовчої Гори, Нія Козач 📚 - Українською

Читати книгу - "Господар Вовчої Гори, Нія Козач"

189
0
На сайті BooksUkraine.com ви знайдете великий вибір книг українською мовою різних жанрів - від класичних творів до сучасної літератури. "Господар Вовчої Гори" автора Нія Козач. Жанр книги: 📖 Фентезі. Зберігайте свої улюблені книги у власній бібліотеці, залишайте відгуки та знаходьте нових друзів-читачів. Реєструйтеся та насолоджуйтесь читанням на BooksUkraine.com!

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 132 133 134 ... 144
Перейти на сторінку:

Я швидко оцінив ситуацію і, використовуючи свою швидкість, захистився від чергового удару. Побачив, як він знову ринувся на мене, але цього разу я був готовий. Після кількох невдалих атак перевертень добряче розізлився. Я знав, що кинджал – це не та зброя, з якою легко перемогти таку тварюку, але вибору в мене не було. І саме в той момент, коли я почав сумніватися у своїй спроможності подолати його, краєм ока помітив якийсь проблиск. За мить густий туман розвіявся, і я побачив камінь, по центру якого стримів великий срібний меч. Ухилившись від чергової атаки, я рвонув до каменя. Не думаючи ні секунди, схопився за руків’я, відчуваючи, як мене, мов блискавка, пронизує сила. Рвучко потягнув – і меч підкорився, опинившись у мене в руках. Я не вагався, коли направив блискуче лезо на свого супротивника.     

Володар Вовків не встиг зупинитись. Він на мить застиг, злісно ревучи, коли його тіло зі швидкістю впало на клинок у моїх руках. Срібне лезо пронизало його серце – і тієї ж миті вся його магія, наче закляття, почала руйнуватися. Тіло Володаря Вовків почало перетворюватися на пил, розпливаючись у мерехтливому світлі, що линуло від меча.

Я важко дихав, ще не вірячи в те, що сталося. Меч вібрував у моїх руках, а його світло яскравішало, поглинаючи мене.

Тоді я не одразу усвідомив, що, убивши Володаря Вовків, сам став перевертнем. І ось тепер змушений приходити на цю гору, щоб відновлювати магію, яка живить мене. Обернувшись на людину, я взявся за срібне руків’я меча. Тілом одразу розлилося тепло. Легені наповнилися чистою силою, а серце закалатало з такою швидкістю, наче от-от збиралося розірватися. Коли меч потьмянів, віддавши мені всю свою силу, я відступив. Почувався відновленим, живим, могутнім. Це відчуття п’янило, і я насолоджувався моментом.

Підвівши очі на нічне небо, я помітив, як темряву змінює бліде світло. Перші промені сонця лише торкалися горизонту, розфарбовуючи його в ніжно-рожеві й пурпурові відтінки, що немов пливли по небесному полотну. Пора було повертатися додому.

1 ... 132 133 134 ... 144
Перейти на сторінку:

!Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Господар Вовчої Гори, Нія Козач», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Господар Вовчої Гори, Нія Козач"