Читати книгу - "Грішна одержимість, Кейтрін Шкроб"

З жахом спостерігаю, як Максим намагається піднятися, спираючись долонями на ліжко, як тремтять його худорляві руки й від злості, і від фізичного навантаження. Навіть сам він зараз стає схожим на навіженого, чим мене лякає. Вже й навіть не наважуюся сперечатися. А у цей час Ася хапає мене за лікоть й виводить з палати. 

— Дай йому спокій, благаю, — просить вона. — Хіба ти не розумієш, наскільки Максим ненавидіти твого коханця? Макс не зможе грати, а він заради цього навіть кинув навчання! 

Різким рухом скидаю з себе руки подруги. 

— Ще ніколи ми не були настільки віддалені з тобою, — понуро зауважую. 

Ася не може дібрати слів у відповідь, тому я просто розвертаюся й швидкими кроками залишаю лікарню. Додому йти не хочу, тож заходжу у бібліотеку, щоб хоч ненадовго вирватися з цього світу у віртуальний, інакше просто лусне голова. Однак мігрень таки довго не полишає, хоча й забороняю собі думати про Асю, Макса, Нестора, Емму та все, що з ними пов’язано. Врешті-решт приймаю рішення поїхати на кілька днів з цієї божевільні у Литківці, до батьків. От тільки доведеться знову пропускати навчання. Та зараз це мене бентежить найменше.