Читати книгу - "Розлюбити за будь-яку ціну, Катерина Мединська "

– Мені здається, що ти маєш сумнів.

– Я хочу сказати щось таке, що виправдає нас обох, але не знаходжу слів. Так, я маю сумніви! І ти теж. Мені цікаво, скільки нас вистачить? Місяць, рік, два?

Даніель відчув себе так, ніби вона дала йому ляпас. Він хотів вірити, що ці почуття назавжди, адже саме він наполягає на шлюбі. Цими словами Ніколь, насправді, озвучила свою думку. Вона не вірила у них.

– Я втомилася і хочу спати, Даніель, – безбарвним голосом сказала Ніколь. Можливо, завтра все зміниться, а сьогодні надто важко. Особливо коли перед очима стоїть обличчя Лорана і дуже хочеться повернутися в його квартиру, де так легко і спокійно.

– Чудово, я теж, – сказав Даніель і провів пальцями по щиколотці Ніколь.

Дівчина нервово засовалася на місці і Даніель відсмикнув руку. У нього просто не вистачало терпіння на всю цю метушню. Він підвівся і зробив те, що хотів: просто штовхнув її на ліжко. "Секс – найкращий спосіб примиритися", – вирішив Даніель. Це більше не могло так продовжуватися.

Він з усім відчаєм, що розриває його на частини, кинувся цілувати Ніколь. Даніель так скучив за нею.

Ніколь відчула поцілунок Даніеля і остаточно переконалася, що кохання померло. Немає надії. Залишилася лише порожнеча. У неї все-таки вдалося розлюбити Даніеля, як він і хотів.

Як це цілувати і любити дівчину, яка розлюбила тебе в той час, коли ти згораєш від бажання? Як це – коли її почуття охолонули та немає шляху назад? Даніель проклинав усе на світі, бо відтепер знав відповіді на ці запитання. Бридко і огидно! Він не хотів примушувати Ніколь, але зупинитись не міг!

Його гарячі губи торкалися губ, щік, шиї, а душа Ніколь розривалася від жалю та болю, сльози самі котилися з очей. Даніель зупинився, завмер, перестав дихати. Це кінець! Він згріб її у свої обійми і міцно притис до себе.

– Вибач, що зробив це з нами, – прошепотів Даніель, помираючи від гіркоти і розкаяння. – Чуєш?! Це я не встиг збагнути. І тепер нас немає!

Він замружився і міцно стиснув кулак, намагаючись вгамувати злість і раптове тремтіння в своїх руках. Нерозділене кохання вдарило його сильно, на розмах важкими кулаками, так, як не вдарив би навіть міцний боксер. У саме серце й одразу вбила!

Даніель розплющив очі і змусив себе подивитися в обличчя Ніколь. У її блакитних очах були відповіді на всі запитання. Так, вона більше не любить його, але все-таки поряд. І якщо він цього захоче, залишиться з ним назавжди. Між ними завжди існував цей дивний духовний зв'язок. Не кохання, а щось інше. І тепер Даніель розумів, що означають слова: «Якщо ти її любиш, відпустиш. Але якщо вона не повернеться, то не твоя». Ніколь не повернеться! Кохання пішло назавжди.

Вони тихо лежали, обнявшись, і просто дивилися один одному в очі. Ніколь не могла втримати гарячих сліз і вони беззвучно лилися її щоками. Вона важко могла дивитися в очі Даніеля, в них було стільки любові і туги. Нині будь-які слова були зайві. Вони не рухалися, боячись порушити тишу, цей момент, коли їхні очі, душі та серця говорили замість них. Це була мить прощання, прощення, подяки та стану вищої духовної емпатії між Даніелем та Ніколь.

Ніколь вперше в житті так сильно кудись поспішала. Вискочивши з таксі, вона з усіх ніг помчала до багатоповерхового будинку. Вона навіть не стала чекати ліфта, бігом піднялася сходами і тремтячими руками вставила ключ у замкову щілину, а потім провернула його і відчинила двері. У квартирі було темно. Ніколь увімкнула світло і зрозуміла, що Лорана вдома немає.

Серце глухо забилося. Де він? Вона дістала телефон та набрала номер його телефону.

"Абонент недоступний", – почула дівчина відповідь оператора.

Нею моментально опанував занепокоєння. Ніколь розсіяно обвела вітальню поглядом і помітила, що всюди на стінах висять її фотографії.

Вона з трепетом у серці та посмішкою на губах розглядала себе у сімнадцять років. Це були фото їхньої першої зустрічі. Але зовсім не ті, коли вона йому позувала. Мабуть, Лоран фотографував її ще до того, як зважився заговорити з нею.

Значить, того дня він довго блукав за Ніколь. Дивно вона й не підозрювала про це.

Ніколь засміялася. На деяких фотографіях вона виглядала так безглуздо, просто сором. У такому прикиді, як у неї того дня, можна було сміливо зніматися в комедійному фільмі. Як Лоран взагалі міг подивитися на неї та побачити в цьому щось гарне? Грива неприборканого волосся стирчали на всі боки, а на голові красувався дивної форми червоно-чорний картатий берет з великим помпоном на маківці. Без сліз і не подивишся на серйозне обличчя і зухвало підняте підборіддя. На її ще дитячому округлому обличчі читалася повна впевненість у тому, що виглядає вона чудово.

Ніколь сміялася до кольок у животі, згадавши слова Лорана: «Я завмер на місці». Ще б! Побачивши нестильне, безглузде вбрання, що складається з квітчастої спідниці-банан, червоної вільної футболки з написом «SOS», в'язаної кофти з бахромою і важких коричневих черевиків, Ніколь схопилася за голову і заплющила очі від сором'язливого збентеження. Всі ці фото весь час були у Лорана і він на них дивився, а ці «шедеври» слід було негайно спалити!

Тоді Ніколь вважала свій зовнішній вигляд самовираженням, а насправді вона шокувала, розлякувала і смішила людей на вулиці. На деяких фото було видно, як роззяви дивуються їй услід. Але нічого страшного, адже вона не звертала уваги на німий закид в очах випадкових перехожих.