Читати книгу - "Аутсайдер"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
— Дякую, Голлі. Дякую, що приїхала, і дякую, що повірила. Дякую, що змусила мене повірити. Якби не ти, він би й досі ходив світом.
Вона всміхнулася. Цього разу — своєю сяйною усмішкою.
— Будь ласка, але я радо повернуся до своїх шахраїв, утікачів з-під застави та загублених тваринок.
У дверях показалась Джинні й гукнула:
— Хто хоче кави?
— Усі хочуть! — озвався Ралф.
— Зараз буде! Мені місце притримайте!
Голлі заговорила так тихо, що Ралф нахилився, щоби її розчути.
— Він був злом. Чистісіньким злом.
— Тут не посперечаєшся, — сказав Ралф.
— Але є одна річ, про яку я ніяк не можу забути: той клаптик паперу, що ви знайшли у фургоні. Від меню з «Томмі й Таппенс». Ми вже обговорювали, як він міг там опинитися, пам’ятаєш?
— Аякже.
— Усі ці пояснення мене не влаштовують. Цього клаптика взагалі не мало там бути, але він був. І якби не він, якби не цей зв’язок із подіями в Огайо, та істота й досі була б на волі.
— До чого ти хилиш?
— Усе просто, — відповіла Голлі. — У цьому світі є й сили добра. Це ще одне моє переконання. Мабуть, воно допомагає мені не з’їхати з глузду, коли я починаю думати про всі ті жахливі речі, що зі мною траплялися, та, окрім цього… ну… є докази, хіба ні? Не тільки в нашій справі, а й повсюди. Існує якась сила, що постійно намагається відновити рівновагу. І коли тобі снитимуться кошмари, Ралфе, пригадай цей маленький клаптик паперу.
Ралф нічого не відповів, тож Голлі спитала, про що він думає. Ляснули сітчасті двері — Джинні вийшла надвір із кавою. Час сам на сам майже сплив.
— Я думав про всесвіт. Йому ж і правда краю немає, так? І пояснити його також неможливо.
— Правильно, — сказала Голлі. — Навіть пробувати не варто.
(10 серпня)
4
Тримаючи в руках тонку теку, прокурор округу Флінт Вільям Семюелз широким кроком вийшов на кафедру судової конференц-зали. Він став за скопищем мікрофонів. Загорілися вогні телекамер. Білл торкнувся потилиці (чубчика не було) і зачекав, поки присутні репортери затихнуть. Ралф сидів у першому ряду. Перш ніж почати, Семюелз ледь помітно йому кивнув.
— Доброго ранку, леді та джентльмени. Спершу я зроблю невелику заяву щодо вбивства Френка Пітерсона, а потім відповім на ваші запитання. Багатьом із вас відомо про існування відеозапису, на якому Террі Мейтленд бере участь у конференції в Кеп-Сіті в той самий час, коли у Флінт-Сіті викрали й у подальшому вбили Френка Пітерсона. Сумнівів щодо автентичності запису немає. Також немає підстав сумніватись у правдивості колег містера Мейтленда, які його супроводжували та засвідчили його присутність на конференції. У ході розслідування ми виявили відбитки пальців містера Мейтленда в готелі Кеп-Сіті, де відбувалася конференція, а також отримали додаткові свідчення, які доводять, що відбитки було залишено приблизно в той самий час, коли малого Пітерсона було вбито, тож містера Мейтленда слід викреслити зі списку підозрюваних.
Серед репортерів здійнявся шепіт. Один озвався:
— Тоді як ви можете пояснити наявність відбитків Мейтленда на місці скоєння злочину?
Семюелз обдарував репортера своїм найкращим насупленим прокурорським поглядом.
— Будь ласка, зачекайте з запитаннями, я саме підхожу до цієї теми. Після подальшої криміналістичної експертизи ми дійшли висновку, що відбитки пальців, виявлені у фургоні, в якому викрали дитину, а також у парку Філіс, можуть бути сфальсифікованими. Випадок рідкісний, проте аж ніяк не неможливий. Різноманітні техніки фальсифікації відбитків можна знайти в інтернеті, що є цінним джерелом інформації як для злочинців, так і для правоохоронних органів. Цей факт, проте, беззаперечно свідчить, що вбивця — майстерний, збочений, а також надзвичайно небезпечний. З певною ймовірністю це може свідчити про те, що він ворогував проти містера Мейтленда. На цьому припущенні й будуватиметься наше подальше слідство.
Він пильно оглянув аудиторію, сповна радіючи, що йому не доведеться висуватися на переобрання в окрузі Флінт. Після такої промови його легко обіграє будь-який юристик, що отримав свій диплом поштою.
— Ви маєте повне право спитати мене, чому ми не зупинили справи проти Мейтленда, враховуючи всі факти, які я вам щойно навів. На це є дві причини. Найочевидніша з них полягає в тому, що всі ці факти були нам не відомі в день арешту містера Мейтленда, а також у той день, на який було призначено досудове слухання.
«Ага, тільки на той час більшість фактів нам уже були відомі, чи не так, Білле?» — подумав Ралф, який сьогодні одягнув свій найліпший костюм, а на обличчі зберігав вираз повної непроникності, у кращих традиціях співробітника правоохоронних органів.
— Друга причина, з якої ми провадили справу проти Мейтленда, — продовжував Семюелз, — полягає в наявності на місці скоєння злочину ДНК, яка, на перший погляд, збігалася з ДНК містера Мейтленда. Існує загальне припущення, що збіг за ДНК не може бути помилковим, проте, як зазначають представники «Ради відповідальної генетики» в науковій статті під назвою «Імовірність помилки в криміналістичних ДНК-тестах», це припущення неправильне. Наприклад, якщо зразки змішані, то такому збігові довіряти не можна, а зразки, взяті на місці злочину в парку Філіс, дійсно були змішані й містили ДНК як злочинця, так і жертви.
Семюелз перечекав, поки репортери все занотують, і продовжив:
— До того ж зразки зазнали впливу УФ-випромінювання під час іншої, не пов’язаної з нашою справою, тестової процедури. На жаль, зразки попсувались до такої міри, що, на думку мого управління, були б неприйнятні на суді, який відбувається за всіма нормами загального права. Простими словами, ці зразки нічого не варті.
Він зробив паузу, перевівши погляд на наступну сторінку в теці. Звичайний театральний прийом, бо всі ті сторінки були чисті.
— Я лише побіжно торкнуся подій, які відбулися в Мерісвіллі, штат Техас, після вбивства Теренса Мейтленда. На нашу думку, детектив Джон Госкінз із поліцейського управління Флінт-Сіті тримав дещо збочену, злочинну спілку з чоловіком, який убив Френка Пітерсона. Ми також вважаємо, що Госкінз допомагав цій особі переховуватися і що разом вони могли планувати скоєння наступного жахливого злочину. Завдяки героїчним зусиллям детектива Ралфа Андерсона та його компаньйонів ці плани, які б вони не були, так і не вдалося втілити в життя, — Семюелз знову пильно оглянув присутніх. — Говард Ґолд та Алек Пеллі померли в Мерісвіллі, штат Техас, і ми оплакуємо їхню смерть. Єдине, що дає розраду нам і їхнім родинам, це той факт, що десь, у цю саму мить, живе дитина, яка ніколи не зазнає страшної долі Френка Пітерсона.
«Ладно балакає, — подумав Ралф. — І пафосу рівно стільки, скільки треба, не переборщив».
— Без сумніву, у багатьох із вас виникнуть запитання щодо подій, які відбулися в Мерісвіллі, але я не маю права на них відповідати. Наразі триває слідство, яке Техаський дорожній патруль провадить спільно з поліцейським управлінням Флінт-Сіті. Лейтенант поліції штату Юнель Сабло співпрацює з цими видатними організаціями як головний спеціаліст сектору взаємодії, і я певен, що він зрештою отримає інформацію, якою зможе з вами поділитися, але всьому свій час.
«А він справжній професіонал, — зі щирим
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Аутсайдер», після закриття браузера.