Читати книгу - "Гармонія , Анна Стоун"

— Ну що, ти даси їм дозвіл? — обережно запитала вона, глянувши йому в очі.

Мерлін насупився і подивився десь у небо, вище крон дерев.

— Я знаю свого брата. І знаю твою доньку. Вони нізащо не відступлять. І якщо вже вирішили співати на вулицях — я безсилий. Я дам їм дозвіл… можливо, в них щось і справді вийде.

Катана сперлася кулачком об щоку, поглянувши на нього знизу вгору.

— Але ж сам дозвіл — не гарантія успіху. Вийдеш на площу — і що? Вже ти Народна Гармонія? Їм ще доведеться довести, що вони того варті.

— Хто б міг подумати, що мій брат виявиться таким впертим. — хмикнув Мерлін. — Ніби ж ні в кого.

— Тихенький на вигляд хлопчик виявився зовсім не таким, еге ж? — посміхнулася Катана.

— Не те слово! Настільки впертий, що іноді здається — легше одразу погодитись, ніж сперечатися! Якби все йшло за його планом, його давно б не було в замку.

— Що? Втекти хотів? — спершу не повірила Катана.

— І не раз. — з усмішкою зізнався Мерлін. — Боюся для нього буде складно знайти наречену!

— А й не треба. — знизала плечима вона. — Йому вже майже двадцять — дорослий хлопчик, хай сам вирішує!