Читати книгу - "Диявол у Білому місті"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
С. 271. «Виразка коло зуба загоїлася…»: Ibid.
С. 271–272. «Нам не щастить…»: лист Олмстеда до Джона від 27 квітня 1893 р., ibid.
С. 272. «Мені це все не подобається…»: Ibid.
С. 272. «Дієта з умовного столу…»: Ibid.
С. 272. «Я застудився…»: лист Олмстеда; адресат невідомий, 28 квітня 1893 р., ibid.
С. 272. «Дивно бачити малярів…»: Ibid.
С. 272. «На вигляд він аж ніяк не готовий…»: Ibid.
С. 273. «Мені відомо про…»: Ibid.
С. 274. «кричуща незавершеність»: Miller, 489.
С. 274. «Господар дав готелю назву “Всесвітня виставка”»: Schechter, 56.
Частина III. У Білому місті
День відкриття
С. 277. «Двадцять три блискучі чорні екіпажі…»: Детально про ходу на честь відкриття виставки див.: Badger, xi, xii; Burg, 111; Chicago Tribune, 2 травня 1893 р.; Miller, 490; Muccigrosso, 78–80; Weimann, 141—46; The World’s Fair, 13–16, 253—63.
С. 277. «Бьорнем із Девісом…»: The World’s Fair, 254.
С. 278. «вийшло сонце…»: Ibid.
С. 278. «Ферма пропонувала омлети…»: Bloom, 137.
С. 278. «Блум дав знак кивком…»: The World’s Fair, 255.
С. 279. «Коли відкрилася виставка…»: Starrett, 50.
С. 279. «Двадцять жінок зомліли»: Burg, 111.
С. 279. «Репортери, яким пощастило…»: Ibid., 23.
С. 280. «І тут із висоти, мов трубний глас…»: The World’s Fair, 257—58.
С. 280. «Далі взяв слово генеральний директор Девіс…»: Ibid., 259.
С. 280. «Поряд із ним був стіл…»: Weimann, 241.
С. 280. «Високий чоловік у великому білому капелюсі…»: Miller, 490.
С. 281. «Немов від руху тієї машини…»: Badger, xii.
С. 281. «Рівно о 12:08…»: Chicago Tribune, 2 травня 1893 р.
С. 282. «Джейн Аддамс помітила…»: Badger, xi; Miller, 490.
С. 282. «Краєвид буяє…»: лист Френка Кольєра до Бьорнема, 1 травня 1893 р., Burnham Archives, Box 1, File 13.
С. 282. «Офіційні джерела з історії…»: оцінки кількості відвідувачів див. у Badger, xii; Dedmon, 226; Weimann, 242.
С. 282. «У вівторок 2 травня…»: Weimann, 556.
С. 283. «Увечері у четвер 5 травня…»: Chicago Tribune, 5 травня 1893 р.
С. 283. «Потім припинив роботу Національний хімічний банк»: Chicago Tribune, 9 травня 1893 р.
С. 283. «За три дні…»: Chicago Tribune, 19 травня 1893 р.
С. 283. «У Брансвіку (штат Джорджія) …»: Ibid.
С. 283. «У Лінкольні (штат Небраска) …»: Ibid.
С. 284. «Олмстед ще мав зробити…»: Ulrich, 46–48.
С. 284. «Сама лише компанія “General Electric”»: Chicago Tribune, 3 травня 1893 р.
С. 285. «Я досі почуваюся…»: лист Олмстеда до Джона від 15 травня 1893 р., Olmsted Papers, Reel 22.
С. 286. «5 червня схвильовані вкладники…»: Bogart and Mathews, 395.
Готель «Всесвітня виставка»
С. 286. «Перші гості вже почали зупинятися…»: Босвелл і Томпсон пишуть: «Щовечора номери на двох верхніх поверхах “замку” були повністю зайняті. Голмс без особливої охоти оселив у готелі кількох чоловіків, але передусім зосереджувався на жінках, надаючи перевагу молодим, красивим і помітно забезпеченим, які мешкали далеко від Чикаго і не мали поблизу друзів і родичів, які могли б їх розшукувати в разі, якщо вони ближчим часом не повернуться додому. Багато з них так додому й не потрапили. Але й чимало було таких, які, увійшовши до “замку”, вийшли з нього» (87). Франке пише: «Ми знаємо, що Голмс рекламував свій “готель” як зручне місце для гостей Всесвітньої виставки і що сліди не менш як п’ятдесят людей, що перебували в офіційному розшуку як зниклі безвісти, простежувалися до “замку”, після чого зникали» (109). У Шлехтера читаємо: «Ніхто не може точно визначити, скількох туристів Голмс заманив до свого “замку”між травнем і жовтнем 1893 року, хоча, як видається, номери були повні більшість ночей» (56).
С. 286–287. «Він знайшов таке місце…»: Chicago Tribune, 21 липня 1895 р.
С. 287. «Перше оголошення…»: Ibid.
С. 287. «Голмс поїхав на оглядини…»: Ibid.
С. 287. «Голмс пояснив Мінні…»: Видається певним те, що Голмс бажав тримати Мінні на якомога більшій відстані від готелю, з огляду на обрану квартиру на півночі міста, але ми не знаємо точно, як саме він це їй пояснив. Я розглядаю вельми ймовірну можливість.
С. 288. «Голмс і Мінні переїхали…»: Chicago Tribune, 21 липня 1895 р.
С. 288. «видавався дуже уважним…»: Ibid.
С. 289. «Те, що від нього трохи пахло хімією…»: Перукар, який працював у будівлі Голмса, розповів про усілякі «дивні» запахи, які виникали там. Див. «Chicago Tribune», 30 липня 1895 р. У числі газети за 28 липня 1895 року детектив поліції стверджує: «Ми постійно чули, що в “замку” Голмса
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Диявол у Білому місті», після закриття браузера.
