Читати книгу - "Поцілуй Першим , Ольга Манілова"

Зранку швидко збираюся, ще треба за козлом-молодшим доглянути, а то знову старі ганчірки напне. Я реально ледь не навертаюся, коли у ванну заходжу, а Аліса зі спальні вилітає.

— Ти куди!

Замучена на вигляд, жесть. І не на жарт схвильована.

— Так поспішаю ж. Нареченому не можна ж наречену бачити там в сукні чи що, а через дві години салон приїде.

— Що за дурниця, — слабким голосом протестує вона. — Та це вигадки, традиції дурні. Куди ти?

— Ну ні. Зробимо за традицією, раз так треба. А ти...

Навіть не договорюю, так вона сумно зітхає і очі такі робить, як у єнота скривдженого. Волосся неймовірно пишне... блін, може я чимось не тим я його помив, коли ми посеред ночі в душ вставали? Я трохи... отупілим був. Ні, ну усе нормально на вигляд, але… не як зазвичай.

— Тоді я не хочу феєрверки! — несподівано бадьорим тоном заявляє вона і ніс свій кнопковий підкидає.

Не знаю, на що Аліса тут розраховує, але після вчорашньої ночі я не зможу на неї злитися... років так п'ять. Може, й довше.

— Гаразд, без шуму тоді буде. Я тобі каву зараз зварганю, не роби бузи.

— Васю! — обурюється вона. — Ти ж так хотів феєрверки!

За плечі стискаю шантажистку і на кухню веду. Їй справді не завадить випити щось підбадьорливого і мізки на місце поставити. А то щойно прокинулася й одразу нервувати.

— Ну що таке!

За хвилин десять вона все одно мало не носом не шмигає. Не пригадаю взагалі такого. Крижаний кулак біля серця мороз збирає.

— Ти передумала чи що?

— Так, — похмуро заводить Аліса, — я передумала починати в РАГСі з піснями й танцями. Просто... у нас усе потім активно розвивається на природі, у селищі. Навіщо біля РАГСу це все?

Знаю, що вона взагалі маленьку церемонію хотіла. Скромну. Блакитна кров. У них там, у комфортних грошей, так заведено, мабуть, не випендрюватися. Мені Фрезь сотню здивованих запитань поставив, як почув про весілля у Василькові, а потім і про початок біля РАГСу. Мене його міркування на думки навели. Вона гуляння у селищі із конкретної причини захотіла. А далі я вже все в оборот узяв. Ні, ну чому в нас не має бути гігантського весілля? По-друге, можна подумати, я Мадонну запросив на розспів. Канібали ж сказали, що їй зараз буде важко приїхати.

Трясця, я на сумну мордочку дивитися не буду.

— Давай збирайся.

— Васю? — оторопіло запитує вона.

— Підемо тихо розпишемося раніше, як ти хочеш, — каву її допиваю, — а потім у селище поїдемо, на другу церемонію.

Вона на мене з радісним криком кидається. Роблю вигляд, що мені складно на ногах утриматися від такої тяжкості, і фея обурено хихикає.

— Сан Сергійовичу зараз зателефоную, і Маринці, і в агенцію скасувати початок, а ти йди одягайся.

— Біжу!

Але насправді я Вані швидко пишу, який у сусідній спальні ще дрімає. Тому що... у коридор я поки що не наважуся носа показати. Посиджу на кухні годинку.

— ВАСЮ, — її вереск точно чує половина житлового комплексу, — ЧИМ ТИ ПОМИВ МОЄ ВОЛОССЯ!

***

Шановні читачі! Дякую, що ви тут ❤️❤️❤️

Ця історія добігає фіналу. Попереду весілля (теж із секс-пригодами) та й ще пригоди Аліси, Кулака і Вані на Сейшелах, як бонус.

Наступну книгу в циклі "Поцілунки" мені потрібно опублікувати одразу закінченою, тож ці фінальні розділи виходитимуть раз на два дні. Щоб я встигла привести наступну історію до ладу перед публікацією. Це буде історія про Фрезя і художницю Діану.