Читати книгу - "Майстер і Маргарита"

Інститутській вулиці, в будинку № 10 (не зберігся), 1891 р. народився «один з найрозумніших людей у Києві» (і про це свідчить уся його подальша біографія) — російський совєтський письменник, ровесник Булгакова, Ілля Еренбурґ (1891–1967) — «і то заслужено», бо «ehren» німецькою означає «поважати», «шанувати», Ehrenbürger — почесний (заслужений) громадянин, Ehrenburg — так він писав своє прізвище латинкою.

245

Не знати чому, але Київ не подобався Максиміліянові Андрійовичу, і думка про переїзд до Москви настільки точила його останнім часом, що він став навіть зле спати. — Цей пасаж вірно віддзеркалює настрої певної частини київської інтеліґенції 1920-х–1930-х років. По подіях, що прокотилися Києвом після революції 1917 р., описаних у романі Булгакова «Біла гвардія» (див. прим. [141]), та за жорстокого керівництва УРСР призначених Москвою урядовців (одним з наслідків якого був голодомор 1932–33 рр.), Москва вважалася «розумними людьми» більш безпечним, благополучним та престижним місцем для життя. «За що в Москві стрижуть голову (тобто кидають у в’язницю), за те у Києві голову стинають» — такою була розхожа серед киян приказка. Сам Булгаков, звичайно, й на думці не мав повернутися до Києва. За совєтських часів чимало найкращих фахівців, інженерів, акторів та науковців не лише з Києва, але й з усієї України, опинилося у Москві, зваблені кращими умовами побуту та праці. Цей процес виявився настільки інерційним, що триває й у XXI столітті. Образ Поплавського, таким чином, є збірним.

246

…від підніжжя пам’ятника князя Володимира. — Пам’ятник великого князя Володимира Святославича, хрестителя Київської Руси, на терасі Володимирської (перед встановленням пам’ятника — Михайлівської) гори в Києві. Встановлений 1853 р. Скульптори В. Демут-Малиновський, П. Клодт, архітект О. Тон.

247

Тоді витяг <…> бритв’яний ремінь… — Під час дії роману чоловіки голилися переважно широким відкритим лезом, сполученим з кістяним або пластмасовим держаком за допомогою заклепки (т. зв. «небезпечна бритва»); при складанні лезо ховалося у паз між пластинами держака. Перед кожним голінням бритву гострили спеціяльною шліфувальною пастою, нанесеною на шкіряний ремінь.

248

Усе змішалось у домі Облонських… — перші слова з роману Л. Толстого «Анна Кареніна» (1877).

249

…у чесунчевому старовинному костюмі й штивному солом’яному брилі з зеленою стрічкою… —

Чесунча або чесуча — цупка шовкова тканина на бавовняній основі.

Штивний солом’яний бриль — капелюх «канотьє» з низьким циліндричним наголовком та прямими вузькими крисами, запроваджений французькими спортсменами-веслувальниками (canotier) наприкінці XIX ст., який був модним до початку XX ст. і траплявся аж до 1930–1940-х рр.

Чоловічі головні убори в романі мають виразний знаковий характер. У час написання роману ставлення до головних уборів дещо відрізнялося від сучасного. Тоді вважалося майже непристойним ходити по вулиці з непокритою головою незалежно від пори року; так само нечемним було перебування в приміщенні у шапці. Найпопулярнішим головним убором того часу була кепка — її носять Бездомний, Варенуха, Могарич, Бегемот в людській постаті, перевдягнені агенти безпеки, вулична маса. Коров’єв-Фаґот носить кумедний жокейський картузик. Капелюх є знаком високого соціяльного положення, достатку або інтеліґентности — у капелюхах ходять Берліоз, Арчибальд Арчибальдович, Микола Іванович, Римський, Поплавський, «бузковий чоловік» у Торгсіні; у старомодні капелюхи вдягнені персонажі, асоційовані з «колишніми людьми» — Азазелло (котелок — див. прим. [154]), буфетник Соков (канотьє) та товстюх (циліндр — див. прим. [275]). Волянд носить середньовічний берет. Єшуа Га-Ноцри постає перед прокуратором з білою пов’язкою з ремінцем вколо лоба, Левій Матвій та Юда з Киріята убрані у кефі (див. прим. [229]). Майстер носить чорну шапочку (див. прим. [191]). Крім того, в романі промигують шоломи міліціянтів (див. прим. [180]) та тюбетейка (також дуже популярна у 1930-і роки). Стьопа Лиходєєв має на собі або кавказьку папаху, або кримський капелюх (див. прим. [365]). Цікаво, що Булгаков дуже рідко згадує не просто знакового, але символічного на той час головного убору номер один — кашкета або картуза — частини військового однострою, вцивільнений різновид якого постійно носили Сталін, Каганович, Маленков та чимало простих людей, переважно дрібних начальників, як сигнал певної зверхности та імітування лояльности до влади. У кашкет-картуз убрані лише рознощиця телеграм, швайцар «Будинку Драмліту» та чорний грак — водій автомобіля.

250

Барон Майґель? —

Барон — шляхетний титул, запроваджений у Росії Петром І для вищої прибалтійської шляхти німецького походження. Стати «колишнім бароном», як його називає далі Маргарита, можна лише за умови позбавлення титулу царем. Відречення від титулу за совєтської доби було спробою виказати лояльність до влади.

Прообразом Майґеля вважається барон Борис Сергійович Штайґер, киянин за народженням, уповноважений Колегії Народного комісаріяту освіти РСФСР з міжнародних стосунків, штатний співробітник ОГПУ-НКВД. Булгаков кілька разів зустрічався з ним, у тому й на прийомі в посла США (див. прим. [296]). У 1937 р. Штайґера було розстріляно як іноземного шпигуна (як і барона Майґеля в романі).

251

…стіл був вкритий церковною парчею. — Парча — декоративна тканина складного візерунку на шовковій основі із золотими або срібними нитками. Йде переважно на церковні облачення.

252

…я знався тільки з однією маркітанткою… — Маркітантка (італ. mercatanta, нім. Marketenderin — перекупка) — одна з дрібних перекупок харчових товарів та предметів військового вжитку, які у ХVIII — ХIХ ст. супроводжували армію в походах.

253

…влетів великий темний птах і тихенько черкнув крилом по лисині буфетника. Сівши на коминкову полицю поруч із годинником, птах виявився совою. — Сова — у повір’ях багатьох народів має славу зловіщого птаха; за Старим Заповітом усі види птахів родини совуватих належать до числа нечистих (Левіт 11: 16, 17; Повтор. 14: 15, 16); в юдаїзмі демон жіночого роду ([Ліліт]). У християнстві сова символізує морок, смерть, скорботу, запустіння, самотність, нечисть та чаклунство. У зв’язку з її нічним способом життя та здатністю до нічного бачення — бачити невидиме — сові приписується дар пророцтва. Вважалося, що якщо сова черкне крилом людину або вікно його оселі, то їм судиться незабарна смерть або руїна (пожежа). У греко-римській традиції сова символізувала мудрість і знання — в такій постаті вона перейшла й до європейської традиції. Сова, що сидить на стопі книжок — емблема мудрости.

254

…вдома під підлогою двісті золотих десяток. — Йдеться про російські золоті монети номіналом у десять рублів та вмістом 7,74 грамів щирого золота карбування 1897 р.

255

…у клініці Першого МДУ… — Йдеться про медичний факультет Московського державного університету ім. М. В.