Читати книгу - "Ігри в помсту, Світлана Бонд"

10

Погода була занадто теплою, щоб просиджувати вечір у гуртожитку, тому після пар дівчата попрямували до кав'ярні, яку так радила Лєра. Вона часто приходила сюди сама: випити кави, зробити домашнє завдання і відпочити від докучливої рутини. Тепер їй компанію склала Аня. Вперше з моменту знайомства їм вдалося поговорити відверто.

Лєра встигла забути, що таке спілкуватися з подругою, обставини змусили ретельно фільтрувати оточення і нікому не довіряти. Аня здалася їй простою і безпечною, тією, з ким не потрібно стежити за кожним словом і боятися кліпнути.

Сидячи на відкритій веранді з чашками ароматної кави й шоколадними тістечками, дівчата насолоджувалися теплим вечором. Сонце вже ховалося за обрієм, залишаючи після себе ніжне світло і легкий вітерець, що приємно лоскотав шкіру. Вони встигли обговорити майже все: пробіглися по хронології останнього року, перемили кістки всім одногрупникам, потім викладачам, посміялися над кожним кумедним випадком.

Говорили багато, але особисті теми так і залишилися нерозкритими. Лєра нічого не розповідала про себе і брата, немов це заборонена тема. В Ані теж подібного не запитувала. Здавалося, вони боялися довіряти. Єдиний факт про своє життя, яким поділилася Лєра, так це те, що зараз сюди прийде її хлопець. Вони домовилися побачитися після пар, тільки він усе запізнювався. Лєра не засмутилася, навпаки, була б щаслива поставити цей момент на паузу і розмовляти з Анею якомога довше.

- Слухай, - раптом згадала Лєра. - Якщо тебе дратують наші хлопці, я можу посваритися з ними, і кілька днів вони не будуть приходити.

Аня засміялася.

- Без цього ніяк?

- По-іншому вони не розуміють.

- Тоді поки не треба. Начебто можна терпіти.

- Це поки вони до тебе не звикли.

- Зате до тебе дуже звикли, - зауважила Аня. - Вам треба було втрьох жити, якщо це можливо. Спала б із Колею, як учора.

Лєра залилася рум'янцем і прикрила обличчя руками. Подібні випадки стали постійною причиною їхніх сварок із Владом. Скільки разів вона обурювалася у відповідь на його жарти - в результаті отримувала ще більше. Щоразу, перебуваючи поруч із її хлопцем Марком, їй доводилося ховати переписку і бесіду з провокаційною аватаркою. Кожен клятий раз. А краще взагалі не брати телефон, тому що Влад, знаючи, що вона перебуває не одна, писав повідомлення, де згадував про інших незнайомих їй хлопців, бувало, кидав сердечка. На щастя, Марк жодного разу не взяв її телефон.

- Коли він пішов? - зніяковіло запитала Лєра.

- Майже відразу, - Аня відсунула порожнє блюдце і спрямувала зацікавлений погляд на подругу. - Шиперити вас - це якийсь новий жарт?

- Скоріше старий. Чим більше мене це бісить, тим сильніше знущається мій братик. Дістало вже.

- Може, не знущається? Вони з Колею спілкуються між собою, впевнена, він знає, про що каже.

Лєра важко зітхнула.

- У мене є хлопець, а Коля спить із мачухою, - кинула вона. - І я думаю, між собою вони дівчат не обговорюють.

- Що? - очі Ані округлилися від шоку.

- Так. У нашого Колі відносини з мачухою. Хотів батькові помститися, а потім йому сподобалося і... не знаю, не моя справа.

- Тебе це напружує?

Лєра на мить замовкла, ковтнувши кави, аби зібратися з думками:

- Можливо. Мені шкода його батька, який про це навіть не здогадується. 

Аня опустила погляд. Виявляється, перше враження оманливе, хоча після такої правди вона не ставилася до Колі гірше. Впевнена, у кожного знайдеться темна історія.

До їхнього столика наблизилася тінь, і Аня підняла очі. Прийшов той, на кого так чекала Лєра. Високий, в бездоганно підібраному костюмі, темне волосся акуратно підстрижене, його манери видавали самовпевненість і відчуженість. Аня відчула себе трохи ніяково поруч із ним - настільки він вирізнявся своїм зовнішнім виглядом на тлі звичайної кав'ярні.

 Лєра піднялася, взяла його за руку і посадила поруч.

- Знайомся, це Аня, моя подруга й одногрупниця, - сказала йому Лєра. - А це Марк.

- Приємно, - кивнула Аня.

- Взаємно, - відповів Марк і гидливо оглянув заклад.

- Я тоді піду, - випалила Аня, не бажаючи переривати їхню ідилію.

Заперечень не було. Вони теж не збиралися надовго затримуватися. Марк вважав подібні місця дешевими клоповниками та всіляко намагався уникати їх, що так сильно злило його дівчину. Багато чого він вважав негідним; Лєру завжди дивувало, чому вони взагалі разом. Вона його ніколи не розуміла, та й не дуже прагнула. Його скритність і відчуженість приваблювала... в перший місяць стосунків. Але через майже рік вона перестала ідеалізувати його образ. На відміну від інших дівчат.

Вони вийшли з кав'ярні та попрямували до його машини. На вулиці починало сутеніти, перехожі поспішали, заглиблені у свої турботи. Дощ, що обіцявся зранку, так і не пішов, залишивши після себе лише важку вологу в повітрі.

- Вибач, що на зв'язок не виходив, - Марк відчинив перед нею двері автомобіля. - У клубі проблеми були, без мене ніяк розібратися не можуть, - додав, сідаючи за кермо.