Читати книгу - " Первісний інстинкт. Другий епізод: Мисливець., FrostFox"

Перед тим, як піти, я прикупив пристойний набір кравця, з безліччю мотків різних ниток, голок і багато чого ще. Тут же продавали засіб для чищення, фактично господарське мило з далекого минулого, яке дасть змогу самому займатися доглядом за спорядженням.

Коли я залишав майстерню, місцеві працівники проводжали мене здивованим поглядом, мабуть, не щодня в начальниці спостерігається настільки піднесений настрій.

На черзі відвідування кузні й до цього варто підготуватися. Принципово уникаючи всіх гоблінських виробництв, щоб випадково не привернути увагу «авторитета», якого певний час старанно ігнорую, я накупив криві-косі та зламані вироби місцевих підмайстрів. Разом, на все пішло п’ятдесят срібних, що, з огляду на обсяги брухту, досить дешево.

У виборі наставника ковальської справи зупинився на єдиному піковому майстрі в місті, який спеціалізується на обладунках. Якщо не брати гросмейстерів, на навчання в яких у мене грошей і репутації точно не вистачить, він був найкращим фахівцем, вірніше «вона».

Кузня Тари сильно відрізняється від інших. Замість кількох горнів і струнких рядів ковалів за роботою, тут лише дві маленькі печі й одне величезне горно, від якого йде безліч труб із клапанами, що випускають щільні струмені диму. Міха, які насичують полум’я киснем, працювали на паровій тязі в замкнутій системі, через що в кузні могла перебувати одна єдина жінка-огроід.

Наскільки відомо, Тара раніше навчалася у дварфів, ставши однією з небагатьох представниць інших рас, що удостоїлися цієї вищої честі. Звісно, честь це робить лише в очах інших дварфів, які ставлять свої ремісничі традиції вище за життя. Незважаючи на видатні таланти, їй не судилося завершити навчання і стати в один ряд з іншими гросмейстерами-ремісниками. Аристократія Підгірного царства просто викинула перспективну ученицю зі столиці, а вчителя вона ж засудила до півстолітнього зречення, яке передбачає заборону на заняття ремеслом. Після такого строку, багато дварфів із часом втрачають усі свої потом і кров’ю відточені навички, поступово спиваючись і втрачаючи розум.

У мережі вже деякий час ведеться обговорення того, як запустити її завдання, але донині ще нікому не вдалося. Далі розмови про своє неприємне минуле Тара ніколи не заходила, а гравці з боку дварфів так і не змогли відшукати «того самого» наставника або квестовий ланцюжок, що веде до нього.

Зайшовши всередину, я миттєво привернув увагу майстрині.

– Чим можу допомогти, дроу? – пролунав голос ще до того, як вдалося наблизитися.

Підійшовши трохи ближче, я зміг оцінити її зовнішній вигляд. У світлі полум’я горна стояла жінка трохи більше ніж на голову вища за мене, із сірим волоссям, перев’язаним хусткою, і приємним, але трохи брудним від сажі, обличчям. На лобі два симетричні роги чорного кольору. Через шари одягу оцінити фігуру досить складно, але не здивуюся, якщо там ховається треноване тіло, створене роками роботи в кузні.

– Хочу навчитися ковальської справи, – щоб говорити з нею віч-на-віч, довелося закинути голову, інакше погляд упирається у величезні груди, які марно намагається приховати робочий фартух.

– Дроу-коваль, чого тільки не буває, – щиро здивувалася вона, паралельно постукуючи робочим молотом по плечу. – Йой, зовсім забула, що в блукачів не заведено дотримуватися традицій предків.

[Задіяно знання «Культура дроу (Незвичайне)»!]

[Дроу вважають ремесло заняттям для слуг і рабів. Незважаючи на вихід на поверхню, багато хто ставитися до ремісників без належної поваги. «Навіщо витрачати роки життя на метушню із залізяками, якщо можна послати слугу зробити замовлення в жалюгідного гобліна або купити раба, що відповідає твоїм потребам», – свідчить народна мудрість дроу у вільному перекладі з ельфійського діалекту.]

«Ось і стало в нагоді».

На обличчі мимоволі виникла посмішка, адже на спрацьовування знання напряму впливає інтелект персонажа, що нещодавно значно виріс моїми зусиллями.

– Намагаюся працювати над собою. Радий із вами познайомитися, слава випереджає вас, шановна Тара, – максимально щиро сказав я.

[Тара «Майстер-коваль» 200 рівень]

– Що ж, дякую за теплі слова. Як тебе звати, дроу?

– Фокс, – мене невимовно тішить те, що вчителька сама йде на контакт.

– Добре, Фоксе, якщо ти спеціально прийшов до мене – плануєш стати ковалем? – з погано прихованою іронією уточнила майстриня.

– Не зовсім, для початку мені потрібно засвоїти основи й потренуватися ремонтувати металеве спорядження. Незабаром на мене чекає тривалий похід, у якому мої навички можуть стати в пригоді, – ігнорую її скепсис і відразу переходжу до справи.

– Розумію, у такому разі п’ять золотих за навчання і три за інструменти. Нині метал і вугілля не такі дорогі, тож за кошт закладу, якщо підсобиш з одним терміновим замовленням.

Прийнявши такі умови, я отримав на руки набір інструментів із трьох молотків різних розмірів і форм, кількох щипців і ливарних форм для злитків, тигля, точильного каменю, абразиву для полірування і три виробничі технології.

Навчання почалося з інструктажу з розпалювання горна й контролю полум’я. Звісно, для цього використовувався не основний високотехнологічний горн, а одна з двох неактивних печей. Процес це далеко не швидкий, але Тара ні за які гроші не допустила б незнайомця до особистого робочого місця. З годину ми доводили горно до прийнятної температури, перш ніж приступити безпосередньо до роботи.

[Через роботу під керівництвом справжнього майстра, прогрес у навчанні та розвитку професії прискорено на 50% (Ранг V – Майстер)!]

Наставниця принесла зі складу два ящики з рудою і вугіллям, після чого продемонструвала технологію виплавки заліза з руди й познайомила з методикою отримання сталі. У проміжках, поки ми чекали завершення того чи іншого процесу, мене посвячували в тонкощі ковальського ремесла. Здебільшого: як тримати молот і наносити удари по заготовці, як треба поводитися з різними матеріалами. На початковому етапі розглядалося тільки залізо та його сплави, тож я досить швидко здобув бажане знання.