Читати книгу - "Снігові іскри, Кіра Леві"

— Он у нас у дворі скільки снігу! Не потрібно шукати постачальників!

«У нас» луною відбилося в його голові. Він не знав, обмовилася вона чи сказала це навмисно, але слово зачепило його.

— У нас? — перепитав він, намагаючись приховати посмішку.

Олеся злегка зам'ялася, розуміючи, що мимоволі видала себе. Щоки її трохи порожевіли, але вона тут же спробувала повернути собі незворушність.

— Ну... У нас у дворі. Технічно ти ж теж тут, тож... — Вона зробила вигляд, що зосередилася на кухлі з чаєм, щоб не зустрітися з його поглядом.

Максим усміхнувся, але не став продовжувати. Це маленьке «у нас» зачепило його куди сильніше, ніж він очікував.

— Гаразд, партнере, — сказав він, намагаючись згладити напругу. — Якщо в нас такий бізнес, я точно беру на себе питання логістики. Ти знаєш, у тебе талант до переговорів.

— Можливо, — Олеся посміхнулася у відповідь. — Тільки я вважаю за краще говорити за чашкою чаю в приємному товаристві.

Ці слова повисли в повітрі. Максим не знав, як висловити те, що раптово піднялося всередині. Олеся легко розкривала незримі щити, які він роками виставляв між собою та рештою світу. Але, здається, йому це подобалося. Ось це відчуття причетності до її «щасливого зараз».

Після вечері Олеся зайнялася якимись справами, а Максим знову повернувся у вітальню. Він узяв книжку, але читати так і не зміг. Його думки знову поверталися до розмови. Начебто дріб'язкова розмова, виїденого яйця не варта, а дивись, як зачепила.

Він дивився на полум'я в каміні, задумливо смикаючи край сторінки, і раптом зловив себе на думці: «А в чому моє щастя?»

Це запитання звучало просто, але відповіді на нього в нього не було. Усе, що він вважав важливим і цінним, зараз здавалося якимось бляклим, незначним. Успіх, гроші, угоди — усе це його життя.

Максим насупився, відчуваючи дивне занепокоєння. Йому ніколи раніше не спадало на думку замислюватися про такі речі. Життя завжди здавалося йому серією завдань, які потрібно вирішити, і цілей, яких необхідно досягти. Але тепер, поруч із маленьким жвавим горобчиком, він уперше за довгий час дозволив собі замислитися: а що, якщо він щось проґавив?