Читати книгу - "Моя власна Нефертіті, Rada Lia"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
— Аменхотепе, — прошепотіла.
— Син царя Аменхотеп, тебе провести до вівтаря храму? — запитав хтось зі стражників знадвору.
Ще цілу мить син фараона мовчав. Він продовжував уважно дивитися на Хенут. Для Назара це тривало вічність. Нарешті коротко промовив:
— Ні, я хочу побути наодинці. Дайте мені спокій. Я позву вас, коли буде треба.
— Як скажеш, спадкоємце престолу.
Почувся тупіт ніг — охорона пішла.
Хенут склала руки поперед себе в молитовному жесті, схилила голову.
— Дякую, син фараона.
— Сподіваюся ти мені завтра все поясниш, — холодно промовив хлопець. — Вони пішли, — він вказав рукою в сторону, звідки хвилину тому лунали голоси. — Якщо хочете пройти непоміченими, то зараз саме час.
Аменхотеп четвертий пройшов вперед й попрямував до вівтаря.
— Ходімо, швидко, — дівчина схопила Назара за руку й потягнула за собою. — Треба забиратися звідси, поки нас не схопили.
Вони пірнули у темряву ночі, яка поглинула їх повністю.
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Моя власна Нефертіті, Rada Lia», після закриття браузера.
