Читати книгу - "Ніч на Івана Купала"

переконання, що пісочницю було поставлено на подвір’ї саме для котів і ще трохи для бабусь, які мали завдяки їй тему для розмов. Бузок під вікном, фіолетовий під вікном Яніни і білий під вікном Маркіяни. Вазонки у маминих міні-оранжереях – улітку розташованих на балконі, а взимку евакуйованих до помешкань. Затишні літні засинання під пронизливі запахи невидимої у хащах сусідських грядок матіоли. Безсистемні кружляння порошинок над ліжком у м’якому світлі призахідного сонця. Важкі поліровані дверцята сервантів у вітальні, на яких було заборонено залишати відбитки пальців. Сліди від побілки в коридорі на темному пальті. Блискучі і тверді, ніби вирізані з полакованого ватману, листки традесканцій. Батьківський дипломат із кодованим замком. Авторучки із золотими перами. Та інші дрібниці, хаотичність пригадування яких і додавала у спогади меланхолії та мрійливості. Кожна із цих картинок викликала у її пам’яті особливий настрій, перебувати в якому було приємно, ніби у теплій ванні, і кожне таке занурення у цей настрій додавало до спогаду все нових деталей, які тепер, із перспективи років, сприймалися зовсім інакше, ніж у дитинстві.

Але коли Маркіяна намагалася пригадати обличчя котроїсь із однокурсниць, які тоді були з ними у сільській школі, їй це вдавалося далеко не завжди. Такими ж уривчастими були і її спогади про тодішні нічні розмови. Навіть тексти п’єси і своїх власних віршів, які, здавалося, вона знатиме напам’ять до кінця своїх днів, тепер перетворилися лише на розпливчасте враження. Про ці тексти вона могла сказати лише те, що були вони недосконалими, надміру сентиментальними, типовими юнацькими віршами. Але всі ці слова насправді нічого конкретного не означали, це були загальники, вимовляючи які вона нічого не відчувала, емоції, такі важливі колись для неї і виражені у цих недосконалих, але дуже щирих віршах, зникли з її пам’яті. І, мабуть, саме цих бурхливих емоцій їй було шкода найбільше.

Оглавление * * * Ексод, тобто пісня, яку виконує хор, залишаючи сцену