Читати книгу - "Макбет, Вільям Шекспір"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Летючих намірів не наздогнати,
Коли хоч трохи забарилась дія.
Віднині витвори чуттів моїх
Хай стануть витворами й рук. Отож,
Щоб думку в діло зразу ж обернути,
На Файф я нападу й Макдуфа замком
Оволодію і віддам мечу
Його жону, дітей, рідню і слуг.
Мої слова - не похвальба дурна,
Я виконаю задум свій сповна.
Вже досить привидів.
(До Ленокса)
Де ж ті гінці?
Ходім, покажеш їх мені.
Виходять.
СЦЕНА 2
Файф. Кімната в замку Макдуфа.
Входять леді Макдуф, її син і Росс.
Леді Макдуф
Що він зробив такого, щоб тікати?
Росс
Терпіння, леді.
Леді Макдуф
Мав терпіння він?
Утеча ця - безумство. Як не вчинки,
То страх з нас робить зрадників.
Росс
А може,
Лише розважливість, не страх, міледі?
Леді Макдуф
Розважливість? Дружину, дім, дітей,
Все кинув у такому місці, звідки
Втікати мусив сам. Він нас не любить,
Йому чуття природного бракує.
Кропив’янка - вона з пташок найменша -
Й та пташенят в гнізді від сов боронить.
Тут тільки страх, але нема любові.
Й розважливості надто мало в цій
Безглуздій втечі.
Росс
Дорога кузино!
Прошу вас, заспокойтесь. Чоловік ваш -
Розумний, добрий, краще від усіх
Він знає, що тепер робить. Нічого
Більш не скажу я. Час настав жахливий,
Коли нам зраду закидають, ми ж
Вини не знаємо, страхають нас
Чутки, чого боятись - невідомо:
Ми пливемо в розбурханому морі,
Віддавшися на ласку хвиль. Тепер
Дозвольте попрощатись. Незабаром
Я знов навідаюсь. Дійшли ми краю.
Вже гірш не буде - чи всьому кінець,
Чи все повернеться. Хлоп’ятко любе,
Нехай тебе благословить господь!
Леді Макдуф
Хоч при живому батьку, а сирітка.
Росс
Було б безглуздям тут мені лишатись -
Мені ганьба, і сльози вам обом.
Отож прощайте.
(Виходить)
Леді Макдуф
Батько твій умер,
Як житимеш? Чим годуватись будеш?
Син
Як пташка, мамо.
Леді Макдуф
Мухами, червою?
Син
Чим доведеться, так, як і вони.
Леді Макдуф
О бідне пташенятко! Й не боїшся
Ти ні сильця, ні пастки, ні тенет?
Син
Їх наставляють не на бідних птахів.
І батько мій не вмер, хоч що кажіть.
Леді Макдуф
Ні, вмер. А де здобудеш ти нового?
Син
А де нового ти здобудеш мужа?
Леді Макдуф
Хоч двадцять можу їх купить на ринку.
Син
Так, купиш ти, щоб тут же і продати.
Леді Макдуф
Для літ своїх говориш ти розумно,
Цілком розумно.
Син
Мамо, а батько мій був зрадник?
Леді Макдуф
Так.
Син
А що таке зрадник?
Леді Макдуф
Той, хто клянеться й не дотримує слова.
Син
І всі, хто так робить, зрадники?
Леді Макдуф
Так, кожен, хто так робить, є зрадник і має бути повішений.
Син
Кожен, хто клянеться і не дотримує слова?
Леді Макдуф
Кожен.
Син
А хто їх має вішати?
Леді Макдуф
Чесні люди.
Син
То ці клятвопорушники і брехуни - просто дурні, бо їх досить багато, щоб перебити чи перевішати чесних людей.
Леді Макдуф
Господь з тобою, бідне мавпеня. Але як же ти здобудеш собі батька?
Син
Якби він умер, то ти плакала б за ним. А якби не плакала, то це була б добра ознака, що я скоро матиму нового батька.
Леді Макдуф
Що ти торочиш, бідне дитя!
Входить гонець.
Гонець
Щасти вам боже, пані. Невідомий
Я вам, та ваш високий сан шаную.
Загрожує, боюсь, вам небезпека.
Хоч і проста людина, я б порадив -
Тікати з дітьми, тут не залишатись.
Жорстоко вас лякати так, та гірше,
Нелюдяно було б не попередить.
Біда вже близько. Борони вас небо!
Я мушу йти.
(Виходить)
Леді Макдуф
Куди ж тікать? Нікому
Зла не чинила я. Та в цьому світі
Нас часто хвалять за лихе, а добре
Вважають за безумство небезпечне.
Що тут жіноча щирість допоможе,
Коли скажу, що зла я не чинила?
Входять убивці.
О, що це за потвори?
1-й убивця
Де твій муж?
Леді Макдуф
Либонь, не у такім злодійськім місці,
Де б міг зустріть таких, як ти.
1-й убивця
Він зрадник.
Син
Брехня, мерзотнику кошлатий!
1-й убивця
Цить,
Курча погане! Зрадницький послідку!
(Заколює його)
Син
Убили, матінко! Тікай, рятуйся!
(Умирає)
Леді Макдуф утікає з криком: «Убивають!», а за нею біжать убивці.
СЦЕНА 3
Англія. Перед королівським палацом.
Входять Малкольм і Макдуф.
Малкольм
Ходімо, затишку десь пошукаймо
І горе виплачем своє.
Макдуф
Ні, краще
Мечі ми вихопімо смертоносні,
Щоб захистити, як мужі, нещасну
Вітчизну, де новий вдовиний лемент
І плач сиріт щодня сягають неба,
Й відлунює воно, так наче горю
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Макбет, Вільям Шекспір», після закриття браузера.