Читати книгу - "Королева краси з Лінана. Людина-подушка. Усікновення руки в Спокані, Мартін Макдонах"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
ТУПОЛЬСЬКИЙ: Як ці хто? Я не знаю.
КАТУРЯН: Є такі типи, що не поважають поліції. Я за все своє життя не мав ніяких неприємностей з поліцією. За все життя. І я...
АРІЕЛЬ: Не мав неприємностей дотепер.
КАТУРЯН: Га?
АРІЕЛЬ: Повторюсь. Ви не мали неприємностей з поліцією досі. Ви це мали на увазі?
КАТУРЯН: У мене зараз неприємності з поліцією?
АРІЕЛЬ: А чого ж ви тоді тут?
КАТУРЯН: Я думав, що допомагаю в якомусь вашому слідстві.
АРІЕЛЬ: А ми ніби ваші друзі й зайшли сюди з візитом ввічливості?
КАТУРЯН: Ви мені не друзі, ні...
АРІЕЛЬ: Вам зачитували права. Вас забрали прямо з дому. Вам зав’язали очі. Думаєте, ми друзям таке робимо?
КАТУРЯН: Ми не друзі, ні. Але я надіюся, що ми й не вороги.
Пауза.
АРІЕЛЬ: Я зараз дам тобі по голові.
Пауза.
КАТУРЯН: Га?
АРІЕЛЬ: Я що, бурмочу й не можна нічого розібрати? Тупольський, я бурмочу?
ТУПОЛЬСЬКИЙ: Ні, не бурмочеш. Ти чітко говориш.
АРІЕЛЬ: І я думаю, що не бурмочу.
КАТУРЯН: Не бурмочете. Я відповім на всі ваші питання. Вам не треба мене...
АРІЕЛЬ: «Ти відповіси на всі наші питання». Ще не було питань. «Ти відповіси на всі наші питання». Було питання: «Скільки ти ще будеш нас задовбувати?». От яке питання було.
КАТУРЯН: Я й не пробую вас задовбувати, я відповім на все, що ви спитаєте.
ТУПОЛЬСЬКИЙ: Ну то почнемо.
Дивлячись на Катуряна, Аріель повільно відходить до стіни, закурює сигарету.
ТУПОЛЬСЬКИЙ: Як думаєте, чого ми вас сюди привезли? Ви ж, мабуть, щось підозрюєте.
АРІЕЛЬ: Слухай, може, відтарабанимо його? Ну скільки можна морочитись?
КАТУРЯН: Що..?
ТУПОЛЬСЬКИЙ: Аріель, хто головний по справі — я чи ти? (Пауза.) Дякую. Не слухайте його. І все ж таки, як думаєте, чого ми вас сюди привезли?
КАТУРЯН: Я ламаю голову, але не можу придумати.
ТУПОЛЬСЬКИЙ: Ламаєте голову, але не можете придумати?
КАТУРЯН: Ні.
ТУПОЛЬСЬКИЙ: То так чи ні?
КАТУРЯН: Так.
ТУПОЛЬСЬКИЙ: Га?
КАТУРЯН: Бо я нічого не зробив. Я ніколи нічого не робив проти поліції, я ніколи нічого не робив проти держави...
ТУПОЛЬСЬКИЙ: Ви ламаєте голову, але не можете придумати жодної причини, чого ми вас сюди привезли?
КАТУРЯН: Я не можу придумати ні причини, нічого, але припускаю, що є якийсь зв’язок, тільки я не бачу ніякого зв’язку.
ТУПОЛЬСЬКИЙ: Зв’язку з чим? Чого з чим? Чи чого до чого?
КАТУРЯН: Що? Єдине — що ви забрали мої твори, коли мене забирали, і що вони у вас. Це єдине.
ТУПОЛЬСЬКИЙ: І де вони в мене? Ви що, читали документи в мене на столі?
КАТУРЯН: Я не читав...
ТУПОЛЬСЬКИЙ: Документи, щоб ви знали, страшне, які таємні. Дуже, дуже таємні.
КАТУРЯН: Може, очі вхопили якийсь заголовок. Тільки мигцем.
ТУПОЛЬСЬКИЙ: Що, периферійним зором?
КАТУРЯН: Так.
ТУПОЛЬСЬКИЙ: Стривайте. Щоб ви їх побачили периферійним зором, ви мали б розвернутись отак... (Тупольський розвертається боком, скоса поглядаючи на документи.) Бачите? Отак. Сидіти боком, отак.
КАТУРЯН: Я мав на увазі...
ТУПОЛЬСЬКИЙ: Бачите? Отак сидіти. Боком.
КАТУРЯН: Я мав на увазі периферійне бачення знизу очей.
ТУПОЛЬСЬКИЙ: Ага, периферійне бачення знизу очей.
КАТУРЯН: Я не знаю, яке для цього є слово.
ТУПОЛЬСЬКИЙ: Нема такого слова. (Пауза.) Чого має бути зв’язок між вашими творами і тим, що вас сюди забрали? Писати твори — це не злочин.
КАТУРЯН: Я теж так думав.
ТУПОЛЬСЬКИЙ: Звісно, з певними обмеженнями.
КАТУРЯН: Авжеж.
ТУПОЛЬСЬКИЙ: Безпека держави, безпека генеральної як там її... Я навіть не називав би це обмеженнями.
КАТУРЯН: І я не називав би це обмеженнями.
ТУПОЛЬСЬКИЙ: Я сказав би, що це рекомендації.
КАТУРЯН: Так, рекомендації.
ТУПОЛЬСЬКИЙ: Дати певні рекомендації, про безпеку чогось там — це не злочин. А ви пишіть твори.
КАТУРЯН: Я так і думав. У цьому вся суть.
ТУПОЛЬСЬКИЙ: У чому вся суть?
КАТУРЯН: Я маю на увазі, що згоден. Ви, мабуть, прочитали мої твори, мої казки та оповідки. Оті слова, що «поліція сяка-така», «уряд сякий-такий» — там же їх нема. Усі ці політичні... як їх назвати? «Уряд повинен робити так». Ой, ну що ви. Забудьте. Ви розумієте, що я кажу? Я кажу — якщо ти нагострив політичну сокиру, якщо ти маєш якісь політичні як-там-їх, то йди пиши есе, я знатиму, що читаю. Тримайся лівої лінії чи тримайся правої лінії, але подавай мені сюжет, розповідай. Розумієте? Одна велика людина сказала: «Перший обов’язок письменника — розповідати». Чи там було: «Єдиний обов’язок письменника — розповідати»? Так, мабуть, було «Єдиний обов’язок письменника — розповідати». Я не пам’ятаю, але все одно я це роблю — я розповідаю. Не гострю сокиру, нічого не гострю. Ніяких соціальних питань. І через те я не розумію, чого ви мене сюди привезли, не бачу, яка цьому причина, хіба що випадково в мене пролізло щось політичне, чи щось схоже на політичне, в такому разі покажіть мені, де воно. Покажіть, де ця гидота. Я її виправлю. Спалю к чорту. Розумієте?
Пауза. Тупольський дивиться на Катуряна.
ТУПОЛЬСЬКИЙ: Я повинен заповнити один бланк. На той випадок, якщо під арештом з вами станеться щось погане. (Пауза.) Тут якась помилка з вашим ім’ям. Ваше прізвище Катурян, так?
КАТУРЯН: Так.
ТУПОЛЬСЬКИЙ: А тут написано, що Катурян — це ваше ім’я.
КАТУРЯН: Моє ім’я — Катурян.
Пауза.
ТУПОЛЬСЬКИЙ: Ваше ім’я — Катурян?
КАТУРЯН: Так.
ТУПОЛЬСЬКИЙ: І прізвище Катурян?
КАТУРЯН: Так.
ТУПОЛЬСЬКИЙ: Тобто вас звати Катурян Катурян?
КАТУРЯН: Мої батьки любили гумор...
ТУПОЛЬСЬКИЙ: Гм. По батькові?
КАТУРЯН: Катурянович.
Тупольський дивиться на нього. Катурян киває головою і знизує плечима.
ТУПОЛЬСЬКИЙ: Вас звати Катурян Катурянович Катурян?
КАТУРЯН: Я ж кажу — мої батьки були жартівники.
ТУПОЛЬСЬКИЙ: Мм. Якщо слово «жартівники» розшифровується як «тупі довбані ідіоти», то що ж...
КАТУРЯН: Не можу не погодитись.
ТУПОЛЬСЬКИЙ: Ваша адреса — Кам’янець, 44–43?
КАТУРЯН: Так.
ТУПОЛЬСЬКИЙ: Де з вами мешкає...
КАТУРЯН: Мій брат. Міхал.
АРІЕЛЬ: Він дебіл, твій брат. Так?
КАТУРЯН: Він не дебіл. Просто до нього часом туго доходить.
АРІЕЛЬ: Туго доходить. Ясно.
ТУПОЛЬСЬКИЙ: Найближчий родич?
КАТУРЯН: Міхал? Чому найближчий родич? Він брат.
ТУПОЛЬСЬКИЙ: Катурян, це формальності. Розумієте? (Пауза.) Місце роботи.
КАТУРЯН: Кам’янецька бойня.
АРІЕЛЬ: Ти ж письменник.
КАТУРЯН: Ну то й що. Не так і погано.
ТУПОЛЬСЬКИЙ: Вам подобається там працювати?
КАТУРЯН: Ні, але не так і погано.
АРІЕЛЬ: Різати тварин.
КАТУРЯН: Я не ріжу. Я розбираю.
АРІЕЛЬ: О, ти не ріжеш... Тільки розбираєш.
КАТУРЯН: Так.
АРІЕЛЬ: Ясно.
КАТУРЯН: Я тільки розбираю.
АРІЕЛЬ: Ти тільки розбираєш. Ти
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Королева краси з Лінана. Людина-подушка. Усікновення руки в Спокані, Мартін Макдонах», після закриття браузера.