Читати книгу - "Сюрприз Для БабІя, Ольга Довженко"

Дні проведені з Данею пролітали блискавично, і сам того не помітивши, Алекс пішов на весілля друга. Він уже не був так скептично налаштований проти одруження Артура, хоч і відчував, що так як раніше вже ніколи не буде, але все ж, йому було сумно і радісно водночас.

— Привіт, друже, — приїхавши до Артура, промовив чоловік. — Ну як, не передумав? — посміхнувся Алекс.

— Страшенно нервуюся, наче перший раз у перший клас! — напружено посміхнувся Артур, але його посмішка більше нагадувала злий оскал.

— Чому нервувати не розумію? — серйозно запитав Алекс. — Невже ти думаєш, що Жанну викрали інопланетяни, чи вона за ніч закохалася у когось значно кращого за тебе? — широко посміхнувся чоловік.

— Дякую, друже, за підтримку! — знервовано гиркнув на Алекса Артур. — Ти вмієш підтримати!

— Та годі тобі, ти ще надумай образитися на мене! — кинув Алекс. — Оце тебе Жанка завербувала, прямо зробила з тебе універсального солдата.

— Слухай, Алекс, — роздратовано гиркнув Артур, — скажеш іще хоч слово про Жанну, і одним бабієм на світі стане менше! Дістав, і так без тебе напряжно, а ти ще й олії у вогонь підливаєш!

— Ну, все, все, не кип'ятись! Ну невдало підтримав, але ж підтримав!

Артур таким звірячим поглядом зиркнув на Алекса, що тому аж дихання перекрило. Алекс не хотів образити друга, але ще не встиг звикнути до того, що на деякі звичні жарти Артур вже ніколи не реагуватиме так, як за часів холостяцького життя.

Коли чоловіки опинилися у весільному лімузині, то Алекс перейняв другову тривожність та сам чомусь почав нервувати. Алекс, нервувати? Звісно, що це було абсолютно не притаманне йому явище, але воно мало місце бути.

Піднімаючись до нареченої, Артур весь аж дрижав. У чоловіка підкошувалися ноги і дещо плуталася свідомість.

— Та чого ти, це всього лише весілля!! — дивлячись на стан кращого друга, всіляко намагався його підтримати Алекс.

— Легко тобі казати, але ти не хвилюйся, це до того моменту, поки сам не опинишся в ролі нареченого, тоді й заспіваєш по-іншому. 

— Оце вже ні, — кивнув рукою Алекс, — ти ж знаєш моє ставлення до всіх цих любовних штучок — вони не для мене! — впевнено заявив Алекс, сліпо вірячи у власні слова.

— Вітаю! — ефектно опинилася в дверях дружка. — Жанна вже почала думати, що наречений передумав! 

— Ні, це неможливо! — пробурмотів Алекс дивлячись у глибокі, небесно-сині очі красуні-блондинки, якій нещодавно пролив каву на біле пальто. Саме ці очі чоловік бачив впродовж останніх кількох днів. Невже вона прийшла помститися йому?!..