Читати книгу - "Сюрприз Для БабІя, Ольга Довженко"

Дівчина поглянула на Алекса, ніби ненароком, і всю свою увагу переадресувала нареченому.

Весілля було в розпалі, але чоловік усе ніяк не міг наважитися на більш тісне спілкування зі Світланою — дружкою на весіллі Артура і Жанни.

Світлана була першою дівчиною, яка абсолютно ніяк не реагувала на Алекса. Вона просто робила вигляд, ніби його не існувало, що його дуже бентежило та не давало спокою. 

На конкурсах Світлана була стриманою та брала в них участь лише через свою повагу до Жанни. Алекс її відверто дратував, і вона цього навіть не намагалася приховати.

Вийшовши покурити, Алекс випадково на коридорі зустрівся з Артуром:

— Друже, дякую тобі!

— За що? — спантеличено поглянув на нього Алекс.

— Що тримаєш себе в руках і не дозволяєш собі відверто залицятися до Світлани, хоча, зізнаюся — вона дуже класна, але якась надто серйозна.

— Еге ж, серйозна! — погодився Алекс, діставши з пачки цигарку та піднісши її до губ.

Опинившись на вулиці, чоловік зауважив, що на подвір'ї помітно прохолодніше, ніж було вдень, але нехай — буде можливість трохи освіжити думки.

Після чергової затяжки Алекс помітив, що на протилежному боці тераси з'явилася Світлана. Під світлом ліхтарів вона здавалася ще більш витонченою і тендітною. Її елегантне, синє джинсове плаття вдало підкреслювало ідеальну фігуру та мало стримано відкриту зону декольте. Розпущене, пряме біле волосся та досконале обличчя з ідеальними, природними рисами змушували Алексове серце якогось біса битися вдвічі швидше, що не на жарт схвилювало чоловіка.

Набравшись сміливості, попри власні сумніви та вагання, чоловік наважився підійти до Світлани:

— Вам не холодно?!

Холодні, але такі прекрасні сині, бездонні очі молодої жінки, приваблювали Алекса та магічною силою тягнули до себе. Йому на мить аж стало страшно від того, що відбувалося всередині.

— Ні! — серйозно відповіла молода жінка та направилася до входу.

— Зачекайте! — викидаючи на ходу недопалок, мало не закричав Алекс, але дівчина зробила вигляд, що не почула і навіть не збиралася збавляти ходу.

— Світлано! — беручи її за лікоть, намагався чоловік звернути на себе увагу. — Я ненароком зіпсував ваше пальто. Я готовий купити вам нове, тільки дозвольте це зробити.

— Відчепіться, ненормальний! — вириваючись від Алексової руки, сказала жінка. — Мені нічого від вас не треба, тільки відчепіться!

— Ви несправедлива по відношенню до мене! — намагаючись перегородити молодій жінці дорогу, сказав Алекс.

— Можливо! — спокійно промовила білявка, навіть не дивлячись на нього.

— Що мені зробити, щоб ви змінили своє ставлення до мене? — в розпачі запитав Алекс.

— Щезнути! — впевнено відповівши, Світлана попрямувала до ресторану.

Алекс нерухомо залишився стояти на місці, ніби заморожений. Він не знав, що з ним робила ця жінка, але знав напевно, що ще жодна із представниць прекрасної статі не здатна була зробити щось подібне.

— Так, стоп, друже! — звертаючись сам до себе, він не хвилювався, що хтось може побачити, як він розмовляє в порожнечу. — Що відбувається? Невже вона чимось краща за сотні жінок, які були в мене? В ній нема нічого особливого, вона така як і всі, ще й плюс до того до безтями груба! Все, я більше на неї жодного разу не погляну, теж мені пані!

Чоловік не знав, на кого сильніше злився у той момент: на неї за її неприступність, чи на себе через свою безпорадність.

Решту вечора Алекс намагався не дивитися на Світлану, а звернути увагу на інших дівчат, але всі спроби виявилися марними. Танцюючи з подружками Жанни, чоловік не зводив очей з тієї злої грубіянки Світлани, яка навіть не була красивіша за тих, які одразу йшли на більш тісний контакт.

— Можемо після весілля поїхати до мене! — під час повільного танцю, заявила Алексові розкішна шатенка, імені якої чоловік навіть не намагався запам'ятати.

— Ти не поспішаєш, крихітко? — не відводячи очей від Світлани, запитав чоловік.

— А навіщо чекати, якщо ми обоє цього хочемо?! — пристрасно прошепотіла красуня, ближче притискаючись до Алекса.

Чоловік нічого не сказав у відповідь. Пропозиція шатенки з неважливим для нього іменем була, звісно, привабливою, але він страшенно хотів, щоб на її місці була неприборкана, груба білявка.

По закінченні весілля, всі гості розійшлися.

— Ми вже їдемо! — сказав Артур Алексові, — Світлана не знає міста, бо вона тут проїздом. Друже, підвези її до готелю, бо вільних машин вже немає, а з нами в машині їдуть ще Жаннині батьки.

— Не знаю, чи вона погодиться! — розгублено озвався чоловік.

— Друже, нема коли говорити. Я на тебе дуже сподіваюся! Якщо ти не хочеш, щоб Жанна мене вбила, то підвези дружку! Все, бувай! — поспішивши до машини, попрощався Артур.

Розгублений Алекс залишився стояти посеред тротуару, в надії отримати згоду на те, щоб підвезти таку бажану білявку з бездонними очима. Раптом на горизонті з'явилися Жанна зі Світланою. Дівчата самі підійшли до чоловіка, точніше, Жанна привела супутницю до Алекса:

— Ось, довіряю тобі свою дружку! — весело прощебетала наречена. — Довези її до пункту призначення цілою та неушкодженою, зрозумів!?

— Світланко, — подивилася Жанна на подругу, — якщо оцей чоловік тебе ображатиме, або хоч подумає це зробити, ми його запроторимо до в'язниці! 

— Ого! — присвистнув Алекс. 

— Тільки спробуй її хоч пальцем торкнутися, я тебе сама придушу, зрозумів?! — серйозно запитала Жанна, злісно позирнувши на Алекса.

— Жанночко, не хвилюйся, він нічого мені не зможе зробити! — заспокоюючи подругу, сказала Світлана.  

Молодята попрощавшись залишили Алекса зі Світланою біля ресторану. Молода жінка мовчки сіла в машину та сказала адресу, за якою їй треба бути.

Алекс відчував до супутниці палку пристрасть та бажання, але це було не все. Він не міг собі пояснити, що за невідома йому сила вирує всередині, але точно знав, що такого ще не переживав. Він мовчки позирав на Світлану не тому, що не хотів говорити, навпаки — дуже хотів, але всі слова кудись дівалися. В нього вже не було мільйона п'ятисот шаблонних фраз, які він так вправно використовував з усіма дівчатами. Алекс не знав, що з ним відбувається, але те що відбувалося зовсім йому не подобалося.