Читати книгу - "Амстердам"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
— Моллі,— сказав Клайв, більше сам до себе.
— Одразу вгадав,— мовив Вернон. Він спостерігав, пожадливо чекаючи на реакцію, а Клайв роздивлявся фото — частково щоб приховати власні думки. Спочатку він відчув просто полегшення стосовно Моллі. Головоломку було розв’язано. Ось що привернуло її у Гармоні — таємне життя, його вразливість, його довіра, яка міцніше зв’язала їх двох. Стара добра Моллі. Вона була вигадницею, підбадьорювала його, заохочувала його мрії, яких не здійснить Палата общин, і він знав, що може на Моллі розраховувати. Якби вона була не така хвора, то знищила б ці фотографії. Чи виходило це колись за межі спальні? Ресторани у закордонних містах? Двоє дівчат вирвалися до міста. Моллі таке вміла. Вона зналася і на одязі, і на місцях, вона обожнювала змови й веселощі, дур і сексуальність. Клайв знову згадав, наскільки кохав її.
— Ну? — сказав Вернон.
Випереджаючи його, Клайв простягнув руку до іншої світлини. На цій, знятій по груди, сукня Гармоні була шовковистішою і жіночнішою. Просте мереживо на рукавах і у викоті. Можливо, він був убраний у білизну. Ефект був менший — виявлялися прихована мужність і сум, несправджені надії його проклятого єства. Майстерне освітлення Моллі не могло сховати різко окреслених щелеп чи бугра борлака. Який у Гармоні насправді був вигляд і яким він сам себе уявляв, імовірно, то були дві зовсім різні речі. Ці світлини мали б здаватися жалюгідно-кумедними, вони такими й були, але Клайв відчував певний трепіт. Ми так мало знаємо одне одного! Ми переважно сховані під водою, як айсберг, а суспільству помітний лише холодний і білий виступ. А тут постало рідкісне видовище того, що під хвилями,— приватного життя людини, її сум’яття, її гідності, перекинутої потужними потребами чистої фантазії, чистого мислення, неподоланним людським чинником — розумом.
Уперше Клайв замислився над тим, чи можна відчувати доброту до Гармоні. Це Моллі зробила таке можливим. На третій фотографії Гармоні був одягнений у жакет вільного крою від Шанель і стояв, опустивши очі долу; на екрані уяви він бачився собі як скромна і реальна жінка, але для стороннього глядача це були викрутаси. Змирися: ти — чоловік. Краще було, коли він дивився в камеру, своєю претензійністю кидаючи глядачу виклик.
— Ну? — Вернону уривався терпець.
— Неймовірно.
Клайв повернув фотографії. Він не міг зібратися на думці, викликати в собі ясні образи:
— Отже,— мовив він,— ти борешся, щоб вони не потрапили в газету.
Він трохи дражнив, трохи пустував, бо зволікав з озвученням своїх думок.
Вернон вражено вп’явся в нього поглядом.
— Ти з глузду з’їхав? Це ж ворог. Я же щойно казав тобі: у нас заборона.
— Авжеж. Пробач. Я неправильно зрозумів.
— Ідея у мене така: опублікувати це наступного тижня. Як гадаєш?
Клайв одкинувся на спинку стільця і заклав руки за голову.
— Я гадаю,— сказав він,— твої колеги мають рацію. Це жахлива ідея.
— Тобто?
— Це його зруйнує.
— Ще б пак.
— Я маю на увазі — як людину.
— Еге.
Запала мовчанка. На Клайва наринуло стільки заперечень, що, здавалося, одне випереджає інше.
Вернон ривком поставив порожній келих на стіл, а коли в нього долили вина, сказав:
— Я не розумію. Він — змія отруйна в чистому вигляді. Ти ж сам багато разів казав.
— Він ниций,— погодився Клайв.
— Є чутки, що в листопаді він боротиметься за керівне крісло. Це ж буде жах для країни, якщо він стане прем’єр-міністром.
— Я теж так думаю,— мовив Клайв.
— Тоді що? — розвів Вернон руками.
Знову запала пауза: Клайв роздивлявся тріщини на стелі, збираючись на думці. Нарешті він заговорив:
— Скажи-но мені... Як ти гадаєш: це взагалі принципово неправильно для чоловіка — убиратися в жіночий одяг?
Вернон застогнав. Він уже поводивсь як п’яний. Він точно хильнув до приїзду.
— Ох, Клайве!
— Ти ж сам колись був апологетом сексуальної революції,— провадив Клайв.— Ти боронив гейків.
— Не вірю своїм вухам.
— Ти обстоював п’єси і фільми, які хотіли заборонити. Ще торік ти виголошував промову про отих кретинів, які були під судом за те, що забивали цвяхи собі в яйця.
— Насправді у прутні,— скривився Вернон.
— Чи не цей різновид сексуального самовиявлення ти так ревно захищав? Які саме злочини Ґармоні буде викрито?
— Його лицемірство, Клайве. Це вішальник і кат, представник родинних цінностей, гроза іммігрантів, шукачів прихистку, мандрівників і маргіналів.
— Недоречно,— мовив Клайв.
— Звісно, це доречно. Не верзи дурні.
— Якщо це в принципі о’кей — бути трансвеститом, то це о’кей і для расиста. Що не о’кей — це бути расистом.
— Послухай мене...— зітхнув Вернон з лицемірним співчуттям.
Але Клайв уже відшукав потрібну метафору.
— Якщо це в принципі о’кей — бути трансвеститом, то це має бути о’кей і для сім’янина. У приватному житті, звісно. Якщо це о’кей...
— Клайве! Послухай мене. Ти у себе в студії вічно мрієш над симфоніями. Ти не уявляєш, що поставлено на карту. Якщо Гармоні не зупинити зараз, якщо в листопаді він стане прем’єр-міністром, то у них з’являться хороші шанси перемогти на виборах наступного року. Ще на п’ять років! Тоді чекай ще більше людей, які живуть за межею бідності, ще більше ув’язнених, ще більше безпритульних, ще більше злочинності, ще більше заворушень, як торік. Він підтримує призовну армію. З екологією все буде сумно, тому що він воліє догодити своїм дружкам з бізнесу, аніж підписати угоду щодо глобального потепління. Він хоче вивести нас із Європи. Економічна катастрофа! Це все дуже добре для тебе,— тут Вернон жестом обвів величезну кухню,— але для більшості людей...
— Обережно,— пробурчав Клайв.— Коли п’єш
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Амстердам», після закриття браузера.