Читати книгу - "Заборонений плід, Валерія Дражинська"

Заходжу в будівлю компанії з гордо піднятою, приведеною в більш-менш нормальний стан, головою. У вчорашньому вбранні і... босоніж. Коли тільки в ночі встигла роззутися? Подумки привітала себе, що не роздяглася, лягаючи в ліжечко. З Діми станеться мене голою притягти в офіс для виховання. Я зараз сподіваюся, що перебільшую!

У ліфті вмикаю покер-фейс. Вийшовши на останньому поверсі нахабно йду за Дімою до його кабінету. Мій, вічно порожній, розташований в іншій стороні. Біля ресепшна гальмую. Діма не озираючись іде далі. Запізно до хворої голови доходять дивацтва в його поведінці. Не в силах що-небудь аналізувати просто відмахуюся.

- Хлоя, максимум за п'ятнадцять хвилин у кабінеті Дмитра Володимировича має бути офісний прикид мого розміру. Включаючи взуття. Якщо мені щось не сподобається... додумай сама, - ця с*ка ще коли тато був живий ставилася до мене не дуже добре, а після того, як компанію очолив Дмитро, в неї немов дракон вселився. Коли їй доводиться зі мною контактувати, у неї при кожному розкритті рота мало не вогонь вивергався.

Вона, що реально не розуміє справжній стан речей?! Припіднімаю брову в очікуванні реакції. Мені зараз саме те, якщо вона вкотре вибухне.

- Буде зроблено, Євгенія Михайлівна, - обламує мене.

Та що ж за ранок сьогодні такий поганий?!