Читати книгу - "Характерник, Дмитро Чорнота"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Северин наблизився до краю валу. Тут все було доволі тихо. Між валом і річкою був невеликий прохід, що не був нічим захаращений. На думку Паливоди орда не могла залишити його без нагляду. І, скоріше за все, нагляд повинен бути встановлений на валу. Звідси відкривався відмінний огляд на прохід, річку, сам вал і прилеглу територію. Та й інший берег річки навряд чи залишився без нагляду. Якомога тихіше наблизившись до самого краю валу, козак і справді побачив ворожий спостережний пункт. Це дуже ускладнювало ситуацію. Адже пройти через прохід непоміченим тепер не було можливості. Нейтралізувати чатових теж не можна було. Вони мали мінятися протягом ночі і їх зникнення доволі швидко помітять. Спустившись з валу і здалеку обійшовши спостережний пункт, Северин нарубав очерету, зв’язав його докупи між собою і пустив за течією. Зробивши кілька таких плотів-купин, Северин почав спостерігати за реакцією чатових. Для цього він якомога обережніше наблизився до татарських спостережних пунктів. Проте ніхто уваги на пропливаючі купи очерету не звертав. Тільки Паливода вирішив повернутись і змайструвати для себе таку ж, як почувся голос татарського командира.
- Що це пливе річкою? Хоч хтось перевірив що там? – заволав він посвистуючи на шиплячих.
Підлеглі дивились на нього здивованими очима.
- Ви недооцінюєте ворога. Не розумієте на які хитрощі здатні козаки. Будь-які більш-менш підозрілі моменти перевіряти негайно і ретельно.
- Ти нам не командир,- була відповідь,- іди собі і не заважай. До таких як ти ніхто поваги не має.
"Свистун" чмихнув, розвернувся і пішов геть.
Голос "татарина-свистуна", що намагався дисциплінувати варту, здався Северину знайомим. Проте наразі згадати не міг, та й часу не було. Потрібно було швиденько перебратися через небезпечну ділянку поки й справді нагляд не став ретельнішим.
Паливода зв’язав між собою стебла очерету, потім поверх імпровізованого плоту накидав ще прибережної сухої трави, заліз під купину, сховавши голову в траві і звільнивши її з води по носа поволі поплив за течією. Таким чином у нього була можливість слухати що діється навколо і дихати без перешкод. Однак про всяк випадок за вухом тримав очеретяну соломину, за допомогою якої міг дихати під водою, якщо щось піде не так.
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Характерник, Дмитро Чорнота», після закриття браузера.