Читати книгу - "Парі на каченя, або Пограємось хлопчики , Тіна Вітовт"

- Ви що хочете цим борщем нас отруїти? - а це вже перебір, хіба так можна.

- Якщо тебе, Тимур, не влаштовує наше кулінарне вміння, прошу - готуй сам, - кинула ложку на стіл і вилетіла з кухні.

Бачте трави йому здалися не першої свіжості, от зараза, я їх тільки зранку зірвала, а йому петрушка в'яла. Можливо у нього якісь проблеми, що петрушка його хвилює? А таким милим був відразу, що хоч бери і замість подорожника прикладай, а зараз... У-у-у придушити мало, а це на хвилину, тільки тиждень нашого спільного відпочинку минув. Ще й відьмою мене обізвав, от засранець.

Вам цікаво, що ж ми могло статися? Так те що ці індики пихаті повні засранці, от що! Гаразд, я заспокоїлася тепер почну з початку, а то зовсім вас заплутала.

Після нашого дня народження вони були, як то коректніше сказати, тими "подорожниками". І допомагали по дому, і навіть посуд після нас постійно мили. А все змінилося коли до нас завітав Падишах, кіт баби Нюри. Не знаю що він забув у хлопців у кімнатах, чесне слово ми тут ні до чого, та у вівторок почалося. Той котяра взяв і понароблював їм подаруночків у кеди, жах, добре, що до нас не прийшов. Гнали Падишаха всім, що під руку попадало, ґвалт стояв страшенний. Потім злі хлопці прали свої багатостраждальні кеди. Артем на нас дивився вовком, але мовчав. Ясно, що подумав на нас. Та ми ж біленькі та пухнасті, навіть не відали, що та пухнаста зараза там швеньдяє. Ми тільки ввечері його кормити, от і все.

У середу я відзначилася так відзначилася. На бутерброди замість листя м'яти поклала листя, як ви думаєте чого, а не вгадаєте, кропиви. І як тільки не попекла пальці? Сама не можу дійти толку. У нас же з Лєрою була м'ята, а у хлопців кропива, ну містика якась. Коли я таке сказала, то і почула від Тимура злісне.

- Містика кажеш? А чому у вас нормально все з їжею? То може ти ще відьма, он які очі, не зрозумілі, чи то вони зелені чи то карі. Такі тільки у відьом і водяться.

Коли мене називали відьмочкою жартома, це було навіть приємно, але тоді чути від Тимура - так образливо, та несправедливо, я ж не навмисне, випадково вийшло.

От після того інциденту Тимур і провіряє всі трави на кухні, та ще біля мене постійно треться, ніби випадково обійме, щось на вушко шепне. Добре хоча б з поцілунками не лізе, а то запхала йому кропиви деінде, хай би походив. Коли Лєрка готувала сама Стас біля неї круги намотував. Тому вирішили нерозділятися, від гріха подалі. Ще де сковорідкою пригріємо, так чисто випадково.

У четвер хотіли втікти від них у ліс, так вони з нами пішли, наздогнали нас на узліссі. Артем та ми підготовлені, обробили одяг та шкіру від комах ще вдома. А ті два хомосапіанси, про те що комарі кусаються у лісі тільки дізналися. Де вони виросли, на якій планеті? Ну точно з Місяця звалилися. Я пожаліла їх, почала обризґувати своїм спреєм, та якби ще вони стояли спокійно, а не крутилися як дзиґа, та ще й роти порозкривали... ну от і вийшла нова халепа. І знову я винна. От потім роби людям добро після цього. Саме цікаве, що ми навіть до своїх задумів пакостей і не приступали, а тут і не потрібно само собою виходить. Ну а ще Стас випадково на мурашник сів, тут вже Лєрка постаралася. Крику було, нас почули всі хто на той час був у лісі. Правда потім він заставив її поранену частину тіла обробляти. Лєрка тоді цілий вечір, як буряк столовий червона ходила, тільки зі Стасом стикалася, а він ще навмисно за нею по п'ятах ходив. Добре хоч суниці вийшло назбирати. Бо після мурашника до чорниці просто не дійшли.

У п'ятницю та суботу йшов дощ. А вночі ще й грім з блискавкою були. Лєрка мене тоді перелякала, застрибнула на ліжко, я думала зганьблюся на тому ж місці. І тут нам прийшла геніальна ідея, а що як хлопці бояться грози? А якщо і ні, то ми можемо їх трошки полякати. Ой краще б ми цього не робили. Ціліші були б, та свій словниковий запас не поповнили б надзвичайно милозвучними словами, нашої мови солов'їної.