Читати книгу - "Вовчиця. Присяга крові, Анна Юняєва"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Тео Вільтон
Ніхто не попереджав, що одна людина здатна зірвати твій дах, повільно зводячи з розуму. Та я зустрів таку, коли вони вперше приїхали у моє поселення. Це ніби було вчора, хоча минуло вісім років. Пам'ятаю холодну зиму, я вийшов на подвір'я коли побачив гостей. Ельза стояла в сірій куртці, яку вона не застебнула, її хвилясте волосся розгойдував зимний вітер й коли вона поглянула своїми темними, як глибина океану очима, то моє серце завмерло ніби на вічність, а потім по тілу пройшов струм, який змусив мою кров закипіти та битися серцю в шаленому ритмі. Навколо я відчував тільки її запах, який п'янив хвойним ароматом та м'ятою.
Я стояв та дивився на неї не в змозі відвести свій погляд та вона витягнула мене з думок:
– Чого витріщився, козел? – вона сказала мені це в обличчя підійшовши напрочуд близько.
Я нахилився ближче та не зміг стриматися від відповіді:
– Захочу не лише витріщатися буду. – на моєму обличчі з'явилася ледь помітна посмішка. На що вона закотивши очі вигукнула, що я самозакоханий індик. Вона пройшла повз мене й вітер розніс її запах.
Я назавжди запам'ятав її аромат, її очі. Після того, я не бачив її так багато років й змусив себе повірити, що мені наснилися ці почуття, доки не зустрів її знову, у лісі. Вона стояла переді мною вовчицею, оголивши ікла, я відчував її силу, гнів. Мені стало цікаво чи це дійсно вона, можливо мені лише здалося.
Коли вона спустилася у вітальню, то зрозумів, що не помилявся. І моє серце знову завмерло, як тоді. Я не подавав вигляду та я був радий бачити її. Коли декілька місяців тому до мене прийшов Ніко та запропонував дивну угоду - одружитися з його сестрою, я відмовився, адже мій клан й без цього досить впливовий, а дарувати вплив іншій зграї не входило у мої плани. Доки я не почув прізвище клану. Я хотів не влади, а її - Ельзу. Хотів отримати її за будь-яку ціну й ось моя відплата прийшла дуже скоро. Коли я побачив її з тим покидьком, то хотів придушити їх обох, тільки заради неї стримав свій порив та не зміг стримати інший - бажання поцілувати її. Коли я поцілував її, то перед очима вона ввижалася мені з іншим й від люті я випадково прикусив їй іклами нижню губу та пішов геть пригрозивши їй. Щойно вона вийшла із моєї спальні, вчора вона сама прийшла до мене, розглядала та поцілувала. В той момент я вперше відчув це дивне почуття - розгубленість. Я намагався стримувати себе та все ж таки не зміг. Моє тіло пахне нею й це до біса дратує, адже вона й так не йде з моєї голови. Вона зносить мій дах, що я готовий рознести від гніву все на своєму шляху. Між нами велика товща криги, яку я готовий розтопити й чого б мені це не коштувало - вона буде моєю. Нехай вона поки що цього не усвідомлює та вона створена для мене, а я для неї й ніщо та ніхто цього не змінить. Це я їй гарантую.
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Вовчиця. Присяга крові, Анна Юняєва», після закриття браузера.