Читати книгу - "Невірний. Я зможу піти, Надія Борзакова"

Таміла схлипнула. Витерла сльози та кішкою до нього. Поклала маленькі ручки з тонкими пальцями та витонченим манікюром на груди. І ніби обпекла навіть крізь тканину пальта. Зазирнула знизу-вгору в очі. Її зелені з пухнастими віями… Як вир. І Віктор відчував, що тоне у них.

- Пробач мені. Я просто… Я так тебе кохаю, Вітю. Так сильно. І так давно. Я боролася із цим почуттям, як могла. Ненавиділа себе, адже Діана — моя подруга. Моя найкраща подруга. Але я нічого не змогла вдіяти. І зараз не можу. Ти мені так потрібен… Як повітря. Я жити без тебе не можу.

А потім вона потягнулася до його губ своїми пухкими і принадними. Доторкнулась до них і Віктор не витримав і зім'яв їх своїми. Тонкі жіночі пальці лягли на його потилицю, ніжно гладячи шкіру і міцніше притискаючи. Пройшлися по шиї, плечах… Ставши на носочки, Таміла притулилася до нього всім своїм маленьким, тендітним тілом. Віктор заліз руками під її розстебнуте пальто, зминаючи пружні округлості.

- Сьогодні День Закоханих, Вітю, - прошепотіла вона. - Кохай мене. В останній раз. Прошу. Дай мені запам'ятати цю ніч. Мені вистачить. Ти теж цього хочеш. Я житиму цим… Розумінням, що хоч ти і з іншою, але в неї такої ночі ніколи не буде.

О так. Він також хотів. Ще хоч одну таку ніч. З нею. З його гарячою та коханою дівчинкою. Забути… Кайфанути. Хоча б одного разу. Протягом у голові промайнули думки про Діанку. Про те, що він обіцяв на вечерю зводити на честь Дня Валентина. Що вона Ведмедика його матері віддала, як він і просив і зараз сидить вдома і чекає на нього. Що він начебто вирішив бути з дружиною. Залишитися з нею. Не руйнувати сім'ю та не бути для всього світу вічно винним. Усі так живуть, нічого…

Пронеслися та зникли.

Він узяв Тамілу - легку, як пушинка - на руки і відніс до припаркованої поряд з офісом машини. Стрибнув за кермо, помчав у готель. У їхній готель, в якому вони так часто…

В останній раз. А ось потім уже точно все. Викрутиться. Діанка нікуди не подінеться, як не поділася вже. Не така дурепа, щоби не розуміти наслідки. А так, можливо вироблятися менше буде. Зрозуміє, що він може передумати і піти, злякається. А що він перед нею на колінах повзає? Наче він сам винен у всьому.

Лобі, ключі від номера. Ліфт. Вони просто там мало не почали. Залізли руками під одяг, люто цілуючись… Віктор ловив чистий кайф. І не думав уже більше ні про що крім бажання якнайшвидше дістатися до номера і опинитися з Тамілою в ліжку.