Читати книгу - "Тілоохоронець для не коханої, Олександра Малінкова"

- Тут скрізь камери? Так? А твій чоловік може не зацінити, що ти без його відома лишаєш будинок? – Здогадався він й майже пошепки звернувся до неї.

- Десь так, - Ада кивнула.

- Ходімо, - він покликав за собою, а потім схопив обережно за руку й повів під сходи у такий собі закуток.

       А він вгадав, саме туди камера дійсно не досягає. Як то кажуть «мертва зона». Вміє помічати такі дрібниці.

- Дай свій телефон! – попросив він, - та розблокуй будь ласка.

- Навіщо тобі? – Ада вагалася, але все одно слухняно виконувала його накази.

- Не бійся! Скажи мені лише одне, тобі подобається коли тебе контролює твій чоловік?

- Ні, - відповіла вона.

- Тоді дозволь мені трішки послабити твій зашморг на шиї.

        Під тими сходами було затісно, він затиснув її у кутку, але замість страху дівчина накривають зовсім інші відчуття.  Запах його шкіри п’янив, тепло яке йшло від нього зводило з розуму.

        Ще більше дивувало, як він чітко орієнтується у тому, що відбувається навколо. От тобі й оманливий перший висновок про нього, як про спортсмена з відбитими мізками.

           Адель протягнула йому телефон, розблокувавши його.

         Володарський щось пошукав в інтернеті, а вже за хвилину набирав якийсь номер на телефоні дівчини.

- Доброго дня, вас турбує Арестов Павло. Так, будинок номер сімнадцять. Я хочу встановити дружині програму для керування відеоспостереженням. Відповідь на ключове питання для автентифікації? Нагадайте будь ласка саме питання, я надам відповідь. Ім’я коханої жінки?

На мить тіло Олексія напружилося, а вже через миль, Ада збагнула, чому саме.

- Софія, - відповів Лекс, - так надішліть посилання на цей номер, дякую.

      Як їй захотілося провалитися крізь землю. Так незручно вона не почувалася вже давно. Мабуть ще коли була студенткою й застала свою подружку за тим самим. Соромно перед Олексієм. За себе, за своє життя. За те що дозволяє й сама живе з цим. Потім підоспіло відчуття своєї нікчемності й вона зовсім знітилася.        

- Пробач, - тихо прошепотів він, - я не міг подумати, що буде таке питання.

- Звідки ти знаєш? – Запитала вона тремтячим голосом. 

- Я вмію спостерігати та робити висновки, - з сумом відповів молодий чоловік.

- Зрозуміло.              

        Він перейшов по посиланню, встановив необхідну програму.         

- Вуаля, - вже веселіше промовив він, - всі камери в твоєму телефоні, і ти можеш ними керувати.

      Він відступив, даючи їй змогу вийти з закутку. Дуже хотів поглянути в її очі, зпитати чи вона впорядку, але вона відвернула обличчя та підтюпцем кинулася на верх, мабуть у свою кімнату.

Адель.